Взагалі шляху назад немає, ні до вовка, ні до дитини. На початку речей немає ні невинності, ні простоти; усе створене, хай начебто і найпростіше, – вже винне, вже повне протиріч, воно кинуте в брудний потік становлення і вже ніколи, ніколи не попливе проти течії. Шлях до невинності, до первісного, веде не назад, а вперед, не до вовка чи дитини, а все далі у провину, все глибше в олюднення.

Насправді жодне „я”, навіть безмежно наївне не буває цілісністю, це надзвичайно складний світ, маленьке небесне склепіння, хаос форм, переходів, станів, спадковостей і можливостей.

Самота – це незалежність.. Незалежність холодна, о так, але й тиха, дивовижно тиха й велика, як той тихий холодний обшир, де кружляють зірки.

Людина повинна пишатися стражданням. Кожне страждання нагадує нам, що ми високо розвинені істоти.