Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Поліна Кулакова "Дівчина, яку ми вбили..."
"Тепер ваша черга стрибати..."- цією тезою був початий та закінчений містичний роман української письменниці Поліни Кулакової. Якщо на початку цей вислів веселить, навіть створює враження легкого оповідання, то в кінці історії він вистрілює прямісінько в серце. Це було моє перше знайомство з творчістю авторки, з цікавості, як же виглядає українських літературний ринок детективів, читала книгу онлайн. "Проковтнула" її за два дні.
Дублінці
Джойс не прагне прикрасити місто чи своїх героїв. Навпаки, знімає з них будь-який шар приємного. Серед застою навіть маленьки жести — різкий погляд, нерішучий крок, необачне слово — стають драматичними. Місто ніби тримає персонажів, не даючи рухатись вперед. Проте в цих зупинених життях постійно тліє можливість зміни. Джойс дає побачити велич у дрібницях. Трагедія та прозріння можуть народитися там, де зазвичай проходять повз. Стиль автора нагадує повільний, але невідворотний рух туману.
Демельза
«Демельза» — це історія про народження власної гідності. Коли світ наперед визначив тобі роль, а ти вперто відмовляєшся в ній залишатися. Ґрем пропонує дослідження того, як любов здатна перетворюватися на вразливість. Як ця вразливість стає джерелом сили. Події книги — вибухові, гострі, здатні зрушити життя цілої спільноти. Ґрем не моралізує й не вдається до суджень. Натомість уважно стежить за внутрішньою траєкторією героїв. «Демельза» перетворюється на розповідь про те, як характер і вибір однієї жінки можуть змінити хід життя цілого краю.
Росс Полдарк
У першій книзі корнуоллського циклу Ґрем відкриває край, де вітер говорить голосніше за людей. «Росс Полдарк» не прагне вразити драмою — вона природно проростає з характерів, зі звичної щоденної праці. Саме в цьому розтягнутому між морем і камінням просторі розгортається особиста війна Росса. Повернення додому, яке не приносить полегшення, і любов, що приходить без дозволу. Ґрем не вибудовує роман на ефектних поворотах; натомість пропонує малюнок людських стосунків. Росс постає як чоловік, у якому поєднуються впертість, гордість і здатність до співчуття.
Людина, що підводиться
Якщо є таке бажання привідкрити завісу історичних подій, коли Індія була колонією Великобританії, то можна прочитати цей детектив. Підгледіти як англійці здійснювали своє панування на індійських землях. Називаючись законним урядом Індії, виправдовуючи своє керування моральною вищістю англійців над темними індійцями. Наприклад, при під'їзді до англійського клубу стоїть табличка СОБАКАМ І ІНДІЙЦІЯМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО. У підручниках індійських дітей що Великобританія, що Індія займають однаковий масштаб.
Гімн
“Гімн” доволі короткий текст. У ньому Айн Ренд зображає світ, позбавлений слова “я”. Ця сумна реальність існує ніби в напівтемряві. Але тут з’являється свідомість, яка прокидається всупереч всім заборонам. Ренд створює картину переосмислення самої можливості бути людиною. Серцевина твору — ідея свободи як природного стану свідомості. Через це “Гімн” сприймається не як футуристична казка, а як метафора будь-якого часу, коли людині пропонують відмовитися від себе заради єдиного блага. Ренд нагадує: колектив, який вимагає самозречення, не об’єднує — він розчиняє.
Або – або
Друга частина трилогії Айн Ренд “Або – або” не пропонує комфортного простору. Тут вибір змушує персонажів оголювати те, що вони воліли б приховати. Ренд у цій частині підкреслює зіткнення між справжнім творенням і світом, який висихає від власної хитрості та ліні. Авторка ніби розкладає моральні помилки суспільства на складові. Відчуття того, що світ руйнується під шерех моральних поступок, робить роман тривожно правдивим. Ідеї Ренд у цій частині стають відвертішими. Вона не маскує думки про відповідальність, про ціну інертності, про небезпечну принадність компромісів.
Нічого не зрозуміла
Свого часу в університеті викладач філософії нам сказав таку річ: «Філософствувати можна лише рідною мовою». Тоді я доволі скептично до цього поставилася, зараз же поділяю його точку зору. Це стосується і книги пана Левера. Можливо, її все-таки варто читати в оригіналі, бо в українській версії я нічого не зрозуміла. Хоча вивчала філософію в університеті і навіть трохи викладала її у коледжі та університеті. Нібито хороша обкладинка, чудовий макет, прекрасні ілюстрації. Така собі європейська книжка.