You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Відгук на книгу: Щиголь
Відгук на книгу: Таємна історія
Тепла і душевна історія
Лель - тепла, душевна, добра історія. Книга мені дуже сподобалась! Історія проста і зрозуміла, мила, ніжна, і в твой час яскрава !!! Авторка так ніжно описує відчуття і почуття героїв, що мимоволі стаєш таємним свідком цих відносин. Лель заради своєї коханої готовий піти на відчайдушний крок, який дорогого коштує, а який саме - читайте … В книзі дуже тонко переплетено реальність з фантастичним. Дуже гарно і гармонійно зображено відносини людей і божеств.
Відгук на книгу: Книга Залишся, якщо кохаєш…
Дмитро Малаков "Ніби й не було війни..."
Такі спогади переповідають у поодиноких родинах, правильніше корінних київських родинах, бо очевидців вже й не має серед живих, але історії як пам'ять живуть.
Це історія про тяжке, страшне і незвичне життя в окупованому нацистами Києві, про те як люди мусили жити й прагли вижити у час війни. Бо факти, спогади та фото розкажуть найбільше.
Розстріли цивільного населення, планомірне винищення євреїв та циган, непрацюючий водогін, голод, будь-яка робота, аби вижити. Але будь-яка навіть прихована робота в німецьких установах могла бути сприйнята як "співпраця з нацистами"
Відгук на книгу: Покинь, якщо кохаєш... Книга 1
Відгук на книгу: Лейла
Едіт Несбіт "Діти залізниці"
Книга "Діти залізниці" Едіт Несбіт вже стала класикою англійської літератури, написаною для дітей. Це чудова життєствердна історія розповідає про важливість взаємодопомоги у житті людей.
Залізниця виступає як символ міцного сталевого зв'язку як між взаєминами окремих людей, так і між членами родини, яка волею долі опинилася у скруті, адже кожна родина проходить випробування горем та нещастям, але не кожну родину вони об'єднуюють та укріплюють.
Відгук на книгу: Лель
Борис Антоненко-Давидович "Слово матері"
В радянські часи творчість Бориса Антоненка-Давидовича довго замовчувалася, адже письменник свого часу провів у засланні у Сибіру, а повернувшись в Україну, писав "у шухляду" з вірою, надією та сподіваннями, що прийдуть часи, часи незалежності і його твори прочитає український читач.Фактично Борис Антоненко-Давидович знайшов свого читача після своєї смерті.
Письменник впродовж свого життя ніяк не міг осягнути розумом, що є люди, які здатні зневажати свій народ, його мову, свої духовні корені. Всі ці переживання він передав у повісті "Слово матері"