Заробляти на літературі в нашій країні ганебно і аморально. Література – це святая святих, храм, у якому можна віддано служити їй одній, не отримуючи ніяких грошових знаків та привілеїв. І якщо хтось насмілиться говорити про літературний заробіток, якщо в пресі, боронь Боже, вилізе сума гонорару за твір, то колеги по цеху рватимуть на собі волосся від заздрощів, при розмові триматимуть дулю в кишені, а то й просто перестануть спілкуватися із «успішним» письменником.

Українське село. Хата, з димаря якої крадькома тікає солодкий білий дим. Сільський голова та голова колгоспу на повний шлунок грають в шахи.

А за вікном чи то люди, чи то зомбі, що тиняються по селу, керовані лише інстинктами та рефлексами. Ці створіння іноді обступають вищезгадану хату, вдивляючись мертвими, впалими очима у білого втікача.