Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Теорія літератури
На жаль, теорії літератури у школі приділяють замало уваги. Через брак часу учителі на уроках прагнуть більше розповісти про зміст твору, перевірити засвоєння поезії чи прози напамʼять, поговорити про образи. Однак навряд чи багато школярів знають, в чому особливість рубаї, сонета чи хайку, чим сюжет відрізняється від фабули, які тропи і фігури існують. А в університеті у нас цілий навчальний курс називався «Теорія літератури», із заліком на виході. Однак скільки розумних книжок довелося перечитати мені, аби самій розібратися у цій непростій кухні.
Як організувати позакласний захід
У видавництві «Шкільний світ» виходило чимало цікавих методичних розробок для учителів-предметників. Я мала змогу купувати деякі з них, адже за фахом є також учителем літератури. У школі викладати цей предмет нагоди не було, а от методичні посібники в мене залишилися, на всяк випадок. Пропонований до розгляду мені став у нагоді під час розробки уроків в університеті та педагогічної практики. Я б навіть назвала його надійним помічником вчителя.
Міщанин-шляхтич
У цій п’єсі Мольєр дивиться на людське прагнення бути “кимось” — і бачить у ньому цілий театр ілюзій. Його герой не смішний через свою дурість, а через щирість, з якою намагається купити собі гідність. Він вірить, що шляхетність можна приміряти, як новий камзол. Що ввічливість і титули замінять сенс. Але за всією кумедністю історії стоїть запитання: чому людині так важливо бути кимось іншим? Мова Мольєра — жива, ритмічна, наповнена музикою сцени. Його діалоги не просто кумедні, вони нагадують танець. Комізм тут не у грі слів, а в тому, як вони звучать.
Летючий шинок
У “Летючому шинку” Честертон грає з ідеєю свободи, мов музикант, що змінює темп посеред мелодії. Його світ — це театр абсурду, у якому серйозність влади звучить смішніше за жарт. Письменник показує, як легко чеснота перетворюється на диктат, коли її позбавити людяності. Роман живе на межі веселості й тривоги. Сміх тут — не втеча, а опір. Герої мандрують із пляшкою вина не тому, що шукають сп’яніння, а тому, що борються за право на радість. Їхній “летючий шинок” — це рухома територія свободи, крихітний простір, де ще можна бути собою. Мова Честертона дихає парадоксом.
Небесна стріла
“Небесна стріла” — це не просто збірка детективів, а тихе полювання за здоровим глуздом серед хаосу людських уявлень. Отець Браун, маленький священник із парасолькою, дивиться на злочини не як на гру розуму, а як на відбиття людської душі. Він не ганяється за доказами, бо бачить те, що зазвичай губиться між словами — мотив, страх, спокусу. У Честертона детектив — це форма молитви, але без проповіді. Кожна історія нагадує сповідь, тільки без сповідальниці. Злочинці в нього не монстри, а люди, що переплутали тінь і світло.
Смиренність отця Брауна
Є книги, що вчать мислити, і є книги, що вчать бачити. “Смиренність отця Брауна” належить до тих рідкісних творів, які роблять і те й інше одночасно. У ній детектив стає дзеркалом, у якому відбивається не злочин, а людська душа, з усіма її тріщинами. Отець Браун — це антипод класичних детективів із холодною логікою та самовпевненим розумом. Його сила — у скромності, у здатності не здаватися вищим за того, кого він судить. “Смиренність” у назві — не просто моральна чеснота, а головний інструмент пізнання світу.
До 120-річчя появи житомирського трамваю
Не всі, напевно, знають, що Житомир є третім містом України, де зʼявився трамвай. Першими були Київ та Катеринослав (Дніпро), а от у 1899 році у столиці Волинської губернії став курсувати трамвай. Нині він є швидше даниною історії, в нас курсує аж один маршрут Центр - Льнокомбінат, яким послуговуються не так багато житомирян. Я їздила на ньому в дитинстві, адже мої бабуся та дідусь жили в районі під назвою Польова, потім коли працювала в університеті, років з пʼять точно, бо на околиці були гуртожиток та ПТУ, де проводилися заняття, та й зараз час від часу - наприклад, до Ботанічного саду.
Історія Житомира для наймолодших
Георгій Мокрицький видавав «Розповіді про Житомир» мінімум чотири рази. Ще починав у 1990-ті роки. Я якраз до школи йшла. Краєзнавчої літератури не було взагалі, а от тоненька книжечка пана Георгія вдома лежала. Звідти я дізналася версію про походження назви міста від слів «жито» і «мир», про наші вулиці, про найвидатніших діячів, повʼязаних з історією обласного центру. І читалися розповіді легко, і видно було, що автор якраз максимально професіонально підійшов до вимог своєї читацької аудиторії.
Центральна вулиця Житомира
Є в Житомирі піша вулиця. Михайлівська. Колись, у часи Російської імперії, Пилипонівська. Вулиця Рад за СРСР. По-народному вона зветься Мехалка. Назву отримала від Михайлівської церкви (собору), збудованої у 1850-ті роки Михайлом Хаботіним. Чудова вулиця.
Кожен житомирянин радо тут гуляє.