Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Машина часу
Герберт Веллс створює не фантастичний атракціон, а холодний експеримент над людством. Його герой — спостерігач, що рушає крізь віки. І коли він потрапляє у віддалене майбутнє, він бачить не утопію, а зворотний бік цивілізації. Світ, у якому зручність стала вироком. Веллс пише мовою точного спостереження, без зайвої прикраси. Ідея роману не у часовій машині, а в людській. У тій вічній спробі втекти від власної тіні. Веллс показує, що еволюція не має морального напрямку: вона просто триває, як ріка. Людство, що забуло працю, втратило й волю. А ті, хто працює, втратили обличчя.
Моя кузина Рейчел
«Моя кузина Рейчел» — це книга, у якій сумнів стає єдиною формою істини. Дафна дю Мор’є створює історію, де любов і недовіра зростають з одного кореня. Молодий чоловік живе спокійно у маєтку доки з Італії не повертається вдова його опікуна. З її появою ніби саме світло починає коливатися, вже неможливо розрізнити, де правда, а де хвороблива уява. Дю Мор’є вибудовує оповідь на межі реальності та самообману. Як легко розчиняється розум у полоні емоцій? Рейчел не демон, вона віддзеркалення чоловічих страхів. Кожен її жест читається двічі: спочатку як ніжність, потім як загроза.
Як провести брейн-ринг
Цей посібник я використовувала минулого року, коли брала участь у проведенні в коледжі брейн-рингу. Доволі непогане джерело для запитань, проте всі я не змогла використати. Причин є декілька. По-перше, укладачі посібника орієнтувалися на російські джерела інформації. Це видно із невдалого перекладу з російської та наявності багатьох питань з російської історії та культури. Але то був 2012 рік, тому не слід цьому дивуватися. По-друге, деякі питання є не дуже логічними або навіть дуже примітивними. Тому відсіювати доведеться багато.
Птахи
Дафна дю Мор’є відкриває у повсякденності прірву тривоги. У "Птахах" світ перестає бути безпечним саме тоді, коли здається, що ніщо не може його зрушити. Це своєрідна проба на міцність людської свідомості, що стикається з невидимими неминучими силами. Спершу — звичний прибережний пейзаж, сільський побут, спокій. Але саме з цієї тиші народжується кошмар: птахи перетворюються на стихію, що знищує будь-яку логіку. Дю Мор’є не пропонує пояснень, бо їй важливіше сама безпорадність людини перед світом, який раптом перестає її слухатися.
Історія 19-го століття
Історики-професіонали із нетерпінням очікували на появу книги про так зване «довге девʼятнадцяте століття». Йдеться про період, коли українські землі перебували у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Це остання чверть вісімнадцятого століття і до початку Першої світової війни чи до початку доби Центральної Ради (є дві точки зору). Я теж очікувала на цю монографію, адже я є фахівцем з історії девʼятнадцятого століття та визнаю, що серйозної літератури про цей період вкрай мало. І через те, що треба висиджувати роками в архівах, а які архіви під час тривог та вибухів?
#
Ярмарок нічних жахіть
“Ярмарок нічних жахіть” — книжка оповідань, виставка тіней. Тут кожна історія — атракціон, побудований на людських страхах і бажаннях. Ця збірка — ранній Кінг у найчистішій формі. Його оповідання схожі на сни, що залишають після себе запах металу й старого паперу. Письменник не прагне пояснити, звідки береться зло; він лише показує, як воно рухається — повільно, невидимо, з людським обличчям. Ідея збірки — у тому, що жах не приходить ззовні. Він живе у дрібницях: у крику дитини, що його ніхто не чує, у телефонному дзвінку без голосу, у раптовій тиші посеред буденності.
Чотири після півночі
“Чотири після півночі” — чотири історії, чотири різні стани свідомості, у яких світ тріскає. Стівен Кінг у цій збірці фіксує секунди, коли реальність раптом перестає слухатися законів. Кожна повість тут обертається довкола ідеї розпаду звичного. Час виявляється хижаком, який пожирає минуле. Творчість перетворюється на дзеркало, де відбиток починає рухатися самостійно. Провина живе довше, ніж людина, а образ виривається з площини фотографії, щоб нагадати: у кожному кадрі хтось завжди дивиться у відповідь.
Темна половина
“Темна половина” — історія про письменника та його двійника. Кінг показує, що слова теж мають плоть, а уява — кістки. Майже болісне дослідження того, як народжується зло — не зовні, а всередині. Автор ховає свого літературного двійника як ховають злочин: із полегшенням і страхом. Та Кінг не дає йому спокою. Старк оживає. Тут народження стає актом насильства, а творчість — способом порятунку, який обертається катуванням. “Темна половина” — це сповідь людини, яка знає, що монстр у ній не ворог, а брат. Кінг торкається межі, де творчість перетворюється на роздвоєння не розуму, а голосу.
Кінець зміни
Роман звучить, мов сирена у тумані: протяжно, холодно, невідворотно. Кінг завершує трилогію про детектива Годжеса відчуттям, що зло не помирає, воно просто змінює форму.Тут письменник перетворює детективну історію на медитацію про розкладання світу. Монітор, екран, електричний імпульс стають новими тілами демонів. Колись убивця повертається вже не як людина, а як збій у системі: розум, який навчився жити без м’язів. Кінг досліджує цю мертву свідомість не кваплячись, даючи нам почути, як дихає машина, що вчиться ненавидіти. “Кінець зміни” — не лише про боротьбу добра і зла.