Рецензії та відгуки на книгу

Повість, яку неможливо читати без сміху. Але чи є смішним те, що Кайдашисі викололи око? Ні, але смішною є причина, чому вона постраждала. Чи весело те, що дві сім'ї ворогують? Аж ніяк. Але чому вони ворогують? Кабан на городі, півень, курча, груша - здавалося, дрібниці. Тобто протягом усього твору спостерігається закономірність - причина є смішною, наслідок - плачевним. Ця повість досить легко читається, просто сприймається, бо написана простою мовою про простий народ. Починаючи читати її, я не помітила, як дійшла вже до передостаннього розділу!

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 20:26

#

Написана у типовій манері для Модіано книга про минуле і про післявоєнну Францію, про памʼять і місце звичайної людини в історії. Знову ж таки з елементами детективу. Літній письменник Жан Дараган, живе собі самотою і нікого не цікавить. Аж раптом телефонний дзвінок - невідомий знайшов записник і хоче його повернути письменникові. Той нібито не проти. Однак під час зустрічі в невідомого є питання щодо однієї людини, яка записана в блокноті і про яку Дараган раніше щось знав. Але тепер - не памʼятає.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 20:14

#

Доволі мінорна повість лауреата Нобелівської премії з Франції. За стилем схожа на інші, видані в Україні, повісті (романи): «Цирк іде», «Нічна трава». Додам, що це реально маленька книжечка, яку можна проковтнути за один вечір. Знову ж таки замальовка на тему Парижа 1960-х років, з безліччю кафе, де збираються студенти, вуличками, свіжим подихом Сени та круасанами.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 20:03

#

І знову Париж. І знову етюди. І назва книги про цирк, про який і близько немає жодного натяку. І знову поліцейський відділок і кримінальна справа. Є хлопець Жан. Йому 18 років. Хто він, де його батьки, чому він тут? Є Жизель, їй 21 рік. Вона одружена. Але чомусь є вказівка на те, що вона повія. Як ці двоє опинилися у поліції і що це за справа? Незрозуміло. Однак між ними опісля виникає симпатія, і вони мріють про поїздку в Рим. Це - елементи сюжету цієї повісті. Все інше - атмосфера французької столиці, яка навіть є не тлом, а своєрідним головним героєм.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:55

#

Убивства. Спершу здається, що цей твір - детектив. Однак це не так. У тонкій манері Патрік Модіано переноситься у Париж 1960-х років і відтворює його атмосферу - з вуличками, кафе, запахом кави і круасанів, дощем і темрявою.,. Це більше схоже на етюд у стилі імпресіонізму початку двадцятого століття, щось від Коцюбинського та його «Інтермецо». Є хлопець і дівчина, які познайомилися в компанії. Дівчина старша від хлопця. Дівчина винна у злочині. Але хіба це так важливо, коли навколо картина нічного Парижа та відчуття щастя? Трохи схоже на Орхана Памука, який оспівує Стамбул.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:31

#

Ця книга Орхана Памука написана у сюрреалістичній манері і геть не схожа ні на «Музей невинності», ні на «Тихий дім». Таке враження, що турецький письменник вирішив експериментувати не лише зі стилем, але й з ідеєю. Головний герой твору - звичайний студент на імʼя Осман. Як і багатьом його ровесникам, йому подобається дівчина, а ця дівчина постійно читає якусь книгу. От хлопець і вирішив, що слід і йому придбати таку саме, щоб бути ближчим до Джанан. Сів читати книгу - і життя його змінилося. Тепер він чомусь вирішив подорожувати, змінювати один автобус на інший і щось шукати.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:19

#

Обожнюю деякі твори Орхана Памука і вважаю їх шедеврами: «Музей невинності», «Моє імʼя - Червоний», навіть «Рудоволоса жінка» можна віднести до цього переліку. Але його твори типу «Нове життя», «Сніг» та «Біла фортеця» я не розумію і не відчуваю. «Білу фортецю» читати нібито легко (на відміну од «Снігу»), нібито сюжет історичний: сімнадцяте сторіччя, турки завойовують Європу й беруть у полон чоловіка з Венеції. Однак незрозуміло, що хотів сказати автор, коли показував зовнішню схожість венеційського бранця із турецьким ученим-хазяїном.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:04

#

Чудовий роман Гі де Мопассана про чоловіка-альфонса, який завдяки своїй привабливій зовнішності та харизмі через ліжко досягає успіху і підкорює Париж. Для мене це є ніби продовженням образів, створених у першій половині 19 століття Бальзаком на прикладі, зокрема, Ежена Растіньяка. Молодий провінціал, без копійки в гаманці, в даному випадку - Жорж Дюруа - прекрасно розуміє, що стати успішним і багатим можна, якщо заводити інтимні стосунки з одруженими і впливовими жінками.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 18:57

#

Три товариші

це сповідь покоління, зраненого війною, але незламного духом. Еріх Марія Ремарк, майстер слова, відкриває завісу над Німеччиною 1920-х років, де за блиском шикарних ресторанів і джазових вечірок ховаються глибокі шрами Першої світової. Це не історія про війну, а про її відлуння в серцях людей, що намагаються знайти себе у зламаному світі. У центрі оповіді — тріо друзів-ветеранів, Роберт Локамп, Отто Кестер і Готтфрід Ленц. Їхня автомайстерня — це своєрідний острівець стабільності у вируючому морі післявоєнного хаосу.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 16:57

#

Знедолені

це велетенська фреска, що зображає людську душу в усій її величі та ницості. Забудьте про звичні сюжети: ця книга — це ріка, що несе вас крізь нетрі Парижа, через барикади революції, у глибини людського серця, де народжуються як зло, так і найсвітліші почуття. Головний герой, Жан Вальжан, — це архетип. Його життя — це безкінечна боротьба за відкуплення, шлях від в'язня-каторжника до людини, що здатна на найвищі акти милосердя. Його вічний супротивник, інспектор Жавер, втілення сліпого, безкомпромісного закону, що не знає ні співчуття, ні прощення.

Конкурс відгуків на прочитані книжки!

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік

#

#

#

#

#

#

#

#

#

Три товариші

#

Знедолені