Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

5
Середня: 5 (2 оцінок)

Маленькі жінки

А я спершу переглянула кінострічку, де грав ще тоді не дуже розкручений Тімоті Шаламе, а вже потім, натхненна фільмом, придбала книгу. Як шанувальниця літератури 19 століття, я була задоволена і текстом, і змістом, і образами, щоправда мені трохи не вистачило конфліктності, як це в Бальзака чи Діккенса. Хто негативний герой у романі? Є чудова родина, з чуйною матірʼю, воїном-батьком, чотирма такими ж ідеальними дочками. Кожна дівчинка має свій талант і хоче його розвинути, і часом здається, що талант Джо для авторки є важливішим.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4.8
Середня: 4.8 (5 оцінок)
Як і всі роботи Фріди Мак-Фадден, «Ніколи не бреши» майстерно нагнітає атмосферу дивні знахідки, відчуття небезпеки та неочікувані сюжетні повороти. Книга тримає в напрузі з кожною сторінкою для любителів трилерів це справжній топ. Історія починається з пари молодят Трісії та Ейтана які потрапляють у снігову пастку в маєтку, який приїхали оглянути з ціллю купівлі, агерта з нерухомості вони так і не дочекались і вирішили залишитись в будинку! Згодом з’ясовується, що цей будинок колишня домівка знаменитої лікарки-психіатра Адріано Гейл, яка загадково зникла.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4.666665
Середня: 4.7 (3 оцінок)
Від книги, судячи з опису, я очікувала більшого можливо, це просто не моя книга…, буває. Роман яскравий і візуально красивий, з атмосферою сонячного Малібу та життя багатих дітей знаменитостей. У центрі сюжету очікування щорічної вечірки, на якій «усе дозволено»: алкоголь, наркотики, гучна музика і натовпи гостей, знамениті гості, вечірка на яку мріє попасти кожен!
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
«Ми повинні мати правила і дотримуватися їх. Адже ми не дикуни» фраза Хрюші, яка мені запам’яталась на роки й стає ключем до всього роману. Часто кажуть, що діти бувають жорстокими і ця історія показує, чому дітям і дорослим та взагалі людству так необхідні правила, мораль і відповідальність. Після авіакатастрофи група хлопців опиняється на острові в Тихому океані без дорослих. Спочатку це було весело, але дуже швидко починається боротьба за виживання та владу. Після прочитання залишаються важкі, але важливі роздуми про внутрішню боротьбу між людяністю і звіром усередині нас.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Веселі вірші

Я ніби поринула у своє дитинство, коли читала ці віршики. Сподобався позитивний настрій авторки та оптимістичне сприйняття дійсності. Ось Хтосики вийшли на прогулянку - дітки різного віку, але старші читають букварика самі, а за менших це робить мама. А ось корова, яка вміє літати… Щоправда, лише уві сні. А ось мишенята несуть до себе хвіст кота. Як так сталося, що хвіст загубився? Невідомо! Проте тепер мишам буде набагато тепліше взимку. А ось миють бегемота, який ну ніяк не хоче бути чистим! І хто це називає дурною роботою?

вподобати
0 користувачів вподобало.
4
Середня: 4 (2 оцінок)

Прислуга

Давно чула про цей роман та про фільм, проте довго не могла придбати книгу - її миттєво розкупили: напевно, це свідчить про якість продукту. Насправді нічого особливого в сюжеті немає: Америка 1960-х років за часів расової сегрегації та Мартіна Лютера Кінга, окремі туалети для білих господарів та чорної прислуги, окремі лікарі. Біла героїня Скітер, яка вирішує боротися за рівноправʼя і видати історії чорношкірих жінок, хай під вигаданами іменами; видати, щоб усі знали про дискримінацію, яка панує в суспільстві.

вподобати
2 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (3 оцінок)
Антиутопія , яка, на жаль, залишається актуальною й сьогодні. Життя Вінстона Сміта, як і всіх мешканців Океанії, перебуває під тотальним контролем Великого Брата: екрани телебачення стежать за кожним рухом, контролюються одяг, їжа, слова й навіть думки. Реальність постійно змінюється з ким воює Океанія сьогодні з Остазією чи з Евразією? Новини переписуються щохвилини, правда зникає, а брехня стає офіційною історією. Саме цим і займається ціле міністерство, де працює Вінстон.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4.5
Середня: 4.5 (2 оцінок)
Книга приклад того, як українську класику сьогодні піднімають на високий рівень, видавництво Vivat перевершило цю серію . Тільки обкладинка привертає увагу й налаштовує на читання. Текст подано в оригіналі, тож важливо вміти «читати» таку літературу, але це значно полегшує словник наприкінці книги з тлумаченням застарілих слів. Видання містить збірку з кількох оповідань, проте найбільше запам’ятовується саме «Конотопська відьма».
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Зебра Зіна

Ніколи не думала, що зможу реготати з дитячої поезії, точніше - поезії для дітей. Наталія Попович змусила мене це робити. Залюбки читала та сміялася, хоча в мене й є зауваження до рими та ритміки віршів. Особливо сподобалося дві історії - про сліпого крота та зебру Зіну. Якщо з кротом більш-менш зрозуміла оповідь: сліпий звір, що все сприймає на дотик, проте слухає музику; то от про зебру, що не має смуг, вийшло оригінально. Й повчально. Я навіть замислилася: може, дійсно треба цінувати свою неординарність - народилася зебра без смуг, то навіщо їх домальовувати?

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Шоколадне кохання

Почитала декілька поезій з цієї антології і подумала, що вони про різне кохання - чоловіче і жіноче, тілесне і платонічне, теперішнє і майбутнє. Якщо автори-чоловіки, як, зокрема Дмитро Лазуткін, більше схильні до фізичного потягу та його оспівування, то для поеток на першому плані чарівний образ коханого, і шоколад не обовʼязково має бути екстрачорним, це скоріше кава з молоком чи капучино. І обовʼязково із солодощами. Одразу напрошується Львівська кава та Львівський шоколад.

вподобати
2 користувачів вподобало.