Так, сьогодні поговоримо про книгу "Бог завжди подорожує інкогніто", і не те щоб це буде дуже приємна розмова. Книгу одразу можна віднести до "охудожненої" психологічної літератури з поцілом на підтримання впевненості у собі, тому зайде вона читачу чи ні - залежить в першу чергу від емоційного стану читання.

Як заявлено в описі та більшості рецензій - це книга про художницю, яка вбила свого чоловіка і після того не сказала жодного слова ні до кого

🤐 Далі весь час психіатри намагаються, з одного боку, стримати її психічну хворобу, з іншого-дізнатись, що ж таки сталося і чому вона мовчить

Проте десь на середині книги з'являється відчуття, що ця художниця-не центр сюжету, а книга більше про її психіатра (що певною мірою має сенс, адже власний досвід лікаря украй важливий при взаємодії з пацієнтом).

Сьогодні в черзі на рецензію в нас книга Кейт Аткінсон "Життя за життям" і на диво, але рішенням нашого #club11july їй було винесено одноголосний вердикт "книжка гарна, але затягнута" 👀 Цей твір зі сфери "подорожів у часі", типу книги "Опівночна бібліотека" чи серіалу "Бути Ерікою", про те, як зміна чогось в минулому впливає на майбутнє і чи впливає взагалі? (останнє є головним питанням) Особливо мені подобається думка, що для того, щоб все нарешті "склалося", тобі потрібно направити свої зусилля не "назовні" (типу вбити головного злочинця ще в дитинстві), а в "всередину", на себе.

Шо по сюжету? Навколо однієї дівчини (Грейс) весь час помирають її кохані, з якими вона планує одружитись.