You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Опубліковано kriukov7@ukr.net Нд, 08/10/2025 - 23:25
#
Серпень2025 книга Річарда Османа Клуб убивств по четвергах.
В цій книзі -детективі автор знайомить читачів з героями твору,яке має продовження .Джойс, Елізабет,Ібрагім,Рон.всі пенсійного віку,Але мають потребу в спілкуванні і розкривають вбивство,яке поліцейським не в силах самостійно найти справжніх злочинців.В гумористичному і легкому стилі,Осман розповідає цю історію,і дуже цікаво читати до кінця цей роман.Щоб краще зрозуміти психологію вбивці ,Елізабет вивчає і дізнається від своїх друзів ,факти з життя Річі,в минулому боксера.на якого були перші підозри.Священника Міккі.якого поліцейські вважали підозрюваним, .також добре вивчили.Звичайно в роз
Мені сподобалася ця книга тим, що вона відобрпжає свідомий пошук автора золотої середини між науковим, популярним та художнім викладом. І цей пошук, як на мене, дав дуже цікавий результат. Від наукового видання - ґрунтовне опрацювання 329 джерел, включно із основними працями у філософії, релігії та психології, а також увага до деталей. Від популярних - прагнення автора пояснити складні речі, поняття максимально доступно та цікаво. Це значно розширює читацьке коло.
Цікава книга, яка вирізняється на тлі історій про професора Ленгдона філософським змістом про сенс нашого існування та про вірус, який загрожує людству. Фільм і книга в цьому плані дещо відрізняються. Я із захопленням переглянула кіно, насолодилася краєвидами Італії, перенеслася в Єребатан Сарнічі у Стамбулі, де колись із подругою була на екскурсії. Чудове тло для кадрів і для того, аби зробити сюжет динамічнішим! Однак мене більше зачепила тема жіночого непліддя, яку піднімає автор, і що цей вірус є штучним.
Продовження історії про професора Ленгдона, однак уже без музейного тла. Дія розгортається у Вашингтоні, а в центрі оповіді знову масони. За 12 годин професор мусить розвʼязати чергову головоломку, інакше може загинути його близький друг.
Насправді дана книга мало чим відрізняється від попередніх історій про Ленгдона: масони, жінка в якості напарниці, загадкові символи, які чомусь розшифровуються саме так, а не інакше, біганина заради біганини, головний злочинець - ображений не Всесвіт і свого батька юнак із наркотичним минулим, який вирішив, що є богообраним.
У грудні 2016 року я застудилася і лежала з температурою під 40. Врятували мене кінофільми, зокрема зняті за творами Дена Брауна. Ось тоді я вперше побачила «Інферно» та «Янголи і демони». Динамічні трилери чи екшни, де Том Хенкс демонструє таки непогану фізичну форму.
За декілька місяців я придбала ці книги і проковтнула їх. «Янголи і демони» - це оповідь про Ватикан, про бюрократизм цієї держави, місцями з антирелігійними чи антиклерикальними нотками.
У далекому 2006 році цей твір наробив галасу. Ми закінчували університет, слухали лекції з української мови, однак лекторка настільки були вражена «Кодом Да Вінчі», що щоразу на парах переказувала нам його зміст. Тоді ще не було інтернету, тож ми наївно вірили, що нам розповідають про якесь історичне відкриття, а не переказують сюжет белетристики. Тим не менш, кінофільм із Томом Хенксом і Одрі Тоту за декілька років пішов на ура, а ще за років десять я таки придбала собі книгу.
Так склалися обставини, що я читала цей роман, перебуваючи в Америці, якраз після першої перемоги Трампа на виборах. Відверто кажучи, цей роман мені не сподобався. Ні, не через те, що тут немає професора Ленгдона. Головна причина полягає в тому, що у творі викрито весь бруд американського політичного життя, коли заради карʼєри люди нехтують мораллю, забувають про дане слово, про родинні звʼязки, зраджують та підставляють своїх друзів і колег. Коли відбувається маніпуляція свідомістю виборців. Коли на біле кажуть чорне, і люди в це вірять. Обман у всьому. І справа не лише в Арктиці.
Цей роман Дена Брауна є одним з його перших, ще до всесвітньої слави. Тут немає професора Ленгдона і масонів. Це реально детектив-екшн-трилер. Молодий Том Круз чи Кіану Рівз могли б знятися, якби свого часу планувалася екранізація роману. «Цифрова фортеця» - це пригодницьке чтиво, без напруження мозку та особливої глибини. Читається легко, сюжет є ненавʼязливим. Робиш висновок, що довіряти людям зі свого оточення ніколи не варто: серед них може бути зрадник. Загалом книга прекрасно підійде для тих, хто полюбляє читати в поїзді чи на пляжі.
Мене ця книга захопила, як і інші книги про професора Ленгдона, я навіть була в передчутті за декілька місяців до її придбання. Читала із задоволенням, однак десь на середині роману зрозуміла, хто є вбивцею. І від цього прийшло розчарування. Ден Браун став передбачуваним. Не зовсім зрозуміла, для чого було вставляти гомосексуальну лінію у твір - напевно, задля екранізації, якої поки що нема.
Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/09/2025 - 23:45
#
Цей твір кожен зрозуміє по- своєму.Незважаючи на невеликий обсяг, новела є надвичайно психологічною та філософською.Сучасний читач може розуміти " intermezzo" як бажання людини відійти від шуму багатолюдного міста та перепочити душею на лоні природи, усамітнитись, зібратись з думками. Поля, сонце, жайворонок...краса, яку ми часто не помічаємо в нашому бажанні " вирватись у місто". Іноді кам'яні мегаполіси, потік транспорту, натовпи людей, віртуальний світ руйнують це відчуття свободи, насолоди та єдності з природою.