Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Ромео і Джульєтта 20 століття
Теодор Драйзер є неперевершеним автором романів про жінок. Читала тричі «Сестру Керрі» та отримувала задоволення. А от «Дженні Герхард» подає нам іншу жінку - ту, яка заради щастя коханого готова пожертвувати власним, чого не скажеш про Керрі. Дженні виглядає наївною, легко погоджується на позашлюбні стосунки із сенатором, вагітніє і народжує дитину. Потім готова працювати покоївкою. І тут зустрічає своє кохання в особі Лестера. Однак вони не можуть довго насолоджуватися щастям, адже суспільство засуджує такий звʼязок.
Французький Франко?
Еміль Золя - письменник-натураліст. Представники цієї течії прагнули передати навколишню дійсність не просто правдивою і такою, як вона є, а й фотографічно точною. Вони описували деталі, запахи, все до дрібниць. У романі «Жерміналь» до деталей описано побут французьких шахтарів: в яких умовах вони живуть, що їдять, як часто миються, як задовольняють свої інтимні потреби. Головний герой Етьєн є молодим і завзятим шахтарем, але без шахтарського минулого. Він лише опановує цю професію, натомість він закохується у Катрін, яка якраз є з шахтарської родини.
Холод
"Холод" — це сповідь людини, яка намагається зрозуміти своє місце у світі, що котиться в прірву. Щепан Твардох веде читача крізь ідеології та географічні широти, щоб поставити фундаментальне питання: що робить нас людьми? Оповідь подається у формі мемуарів, які Конрад пише, сидячи на самоті в скутій кригою яхті. У цьому холоді, маючи лише олівець і папір, він безжально препарує своє минуле, аналізуючи свої помилки. Його сповідь — це спроба знайти сенс у безглуздій жорстокості та зрозуміти, чи може він, після всього пережитого, залишатися людиною.
#
Малі історії про звичайних людей
Рецензія на книгу
Ярослав Карпець «Брате! Маєш крила...» – К: «Видавнича майстерня Yar»., 2025 –324 c
Світло війни
Роман не має чіткого, лінійного сюжету. Це калейдоскоп уривків, що поступово, через десятиліття, починають збиратися в єдине ціле. Книга показує, що пам'ять — це не архів, а скоріше примарний ландшафт, де все може бути обманливим. Ця книга — це чорно-білий фільм-нуар, де тривога відчувається на кожній сторінці. Ондатже використовує поетичні та короткі речення, створюючи глибокі образи та емоції. Це не роман для тих, хто шукає просту історію, а справжній шедевр для поціновувачів атмосферної, нелінійної прози.
Книгоходець
Генн вибудовує ідилічний світ, де паперові сторінки стають універсальними ліками від самотності. Проте ця передбачуваність є і сильною, і слабкою стороною книги. Ми з самого початку знаємо, що похмурий герой, який доставляє книги своїм клієнтам, неодмінно знайде своє щастя з маленькою дівчинкою. Простота мови автора, хоча і є його перевагою, часом може здаватися занадто примітивною, не даючи простору для глибших роздумів. Книги в романі виконують роль магічних посередників, що будують мости між людьми.
Джеймс
"Джеймс" — це літературна подія, що сміливо кидає виклик усій американській класиці. Персіваль Еверетт бере твір Марка Твена і переосмислює його, переказуючи історію від імені раба Джима, якого він називає Джеймсом. Ця книга — не доповнення, а болісний і необхідний діалог з оригіналом, що повертає гідність і справжній голос персонажу, якого колись було позбавлено. Історія починається з тієї ж точки, що і в Твена: Джеймс і Гекльберрі Фінн тікають вниз по річці Міссісіпі. Але ця знайома подорож тепер висвітлена з іншої перспективи, яка повністю змінює її суть.
Троє
Перрен майстерно показує, як крихкість минулого може вплинути на найміцніші зв'язки. У центрі роману — "трійця", що існувала поза часом: троє друзів, чия дружба здавалася непорушною. Однак у зрілому віці їхні шляхи розійшлися. Автор будує оповідь у двох вимірах: минуле, наповнене мріями, та сьогодення, що розкриває розчарування. Центральний елемент інтриги автомобіль, який стає ключем до розгадки. Роман має структуру головоломки, де кожен спогад є частиною великого пазла. Перрен не поспішає, показуючи, що істина часто прихована в неочевидних деталях.
Біжи, Кролику!
Написаний у 1960 цей твір став класикою, що і досі резонує з читачами. Це відверта історія про кризу та розчарування. Головний герой, колишня зірка баскетболу, відчуває, що життя перетворилося на рутину. і він просто тікає. Куди? Навіть сам не знає. Його втеча — це відчайдушний пошук себе. Він мріє про свободу, але кожен його крок веде до нових обмежень. Його життя стає нескінченним марафоном. Апдайк майстерно розкриває внутрішній світ свого героя. Замість осуду, ми бачимо глибоко нещасну людину, що не може знайти своє місце у світі.
Один з найкращих романів про Пуаро
Я доволі скептично сприймаю творчість Агати Крісті, вважаючи її романи не завжди логічними та несучасними. Однак «Вбивство у «Східному експресі» є шедевром. Звісно, не без огріхів. Наприклад, мене здивувало, що Пуаро раптом посеред книги став говорити, що вбитий - Кассетті, хоча жодних доказів він не мав; чи коли детектив припустив, хто з підозрюваних ким працював в Америці. Звідки могла взятися подібна інформація, тим більше про справу не нову й у роки, коли не було інтернету? Тому тут явним є те, що авторка вирішила підвести читача під одне вбивство.