Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Мина Мазайло
Пʼєса, що читається легко, у комічному стилі, яка яка й сьогодні звучить відчутно актуально. Сюжет нескладний службовець Мина Мазайло хоче зробити кар’єру за допомогою зміни прізвища, він соромиться власного прізвища й походження, вважаючи українське «непрестижним», і це виглядає водночас комічно й трагічно його підтримують дружина, дочка Рина і сестра дружини тьотя Мотя. Опирається нововведенням син Мини Мокій, який любить українську мову і культуру. З цього приводу у родині постійно розгоряються дискусії.
#
Стендап XVIII століття
«Байки Харківські» Сковороди - це коли ти зайшов у бар до наймудрішого хіпстера XVIII століття, а він замість нудних повчань почав травити анекдоти про звірів, від яких у тебе починає сіпатися око, бо в кожному кабані чи бджолі ти впізнаєш свого сусіда або, що гірше, самого себе. Сковорода тут виступає як топовий стендапер, який замість мікрофона взяв перо. Він не просто пише про тварин, він їх «тролить». Чого варта лише оця його ідея про «сродну працю». Це ж фактично маніфест проти офісного планктону тих часів!
#
Текст-галюцинація
«Тіні забутих предків» - це текст-галлюцинація, де за етнографічним фасадом ховається справжня первісна пітьма. Коцюбинський написав не просто історію про Карпати, він створив простір, де людина розчиняється в природі, як сіль у гірському потоці. Це важке читання, бо воно не апелює до розуму, воно б'є прямо в підсвідоме, в ті пласти нашої пам'яті, де ми ще боялися лісу і вірили в живий голос вітру.Колорит тут не для краси, він як густа смола, що заліплює очі.
Енеїда
«Зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка».
Напевно, ці рядки більшість пам’ятає ще зі школи. Тож у дорослому віці перше, до чого я повернулася це українська класика. І “Енеїда” відкрилася зовсім з іншої сторони. У школі, мабуть, було забагато богів у вигляді серіалів «Ксена принцеса воїн» та «Геркулес» ( дуже схожа історія)!чомусь запам’яталися краще 🫣
Ідеалізована минувшина
Памʼятаю, як у школі під час прочитання цієї повісті я була дуже зла на головного героя, який вирішив пожертвувати життям власного сина заради збереження життя тухольців. Я б так не змогла. Тепер, під час війни, знаю чимало історій, де служать і батько, і син, вважаючи це за свій обовʼязок перед державою. Напевно, саме в такому контексті слід розглядати повість: Захар був готовий пожертвувати життям одного з мешканців громади задля порятунку всіх інших. Чи вчинив би так само Максим, якби був на місці батька? Не впевнена.
Згуба
Знову відкриваю для себе творчість Михайла Могилянського, даремно забутого українського письменника. Цього разу мене вразила його новела «Згуба», вміщена в цьому збірнику. Це сповідь повії (у тесті - проститутки). Дійсно, автор просто руйнує всі шаблони та принципи, витворені класичною українською літературою. У Панаса Мирного є роман «Повія», однак там більше уваги звернено на соціально-економічні обставини, за яких сільська дівчина стала на слизький шлях, який був їй не любим. У Могилянського ж повія є явно елітною та обрала свою долю свідомо.
Кассандра
Купила книгу, бо звернула увагу на обкладинку. І як же мені подобається, що сьогодні активно просувають класику, ламаючи нав’язаний стереотип, ніби вона нецікава. Зізнаюся, і я довгий час не звертала уваги на поему Лесі Українки аж доки не побачила цю обкладинку. Маркетинг справді працює 🙂
Для мене прочитана книга стало неочікуваним і дуже сильним відкриттям.
У своїй поемі Леся Українка переосмислює античний міф. Події відбуваються в часи еллінсько-троянської війни, у Трої місті Іліоні.
Танці з кістками
«Танці з кістками» - це цікавий і водночас незвичний трилер, у якому немає позитивних героїв. Книга потрапила до мене за рекомендацією, тож певні очікування вже були без прикрас! Автор пропонує прочитати щось справді нове.
Коротке життя Джессі
Книга нового, молодого письменника, який лише починає свій шлях у літературі та сміливо розвиває власний стиль. Прочитати її мені пощастило завдяки подрузі книжковій блогерці, якій одній із перших випала нагода познайомитися і з автором Максимом Похитоном і його новою роботою «Коротке життя Джессі».
Це історія, що порушує важливі теми виживання, самотності, дружби та відповідальності. Розповідь ведеться від імені маленьких мешканців лісу, що додає тексту особливої чарівності й глибини.
#
Роман промовистих деталей
Якщо ми препаруємо «Місто», відкинувши загальні фрази, то побачимо не просто роман про кар’єру, а справжній психологічний трилер, де кожна деталь - це цвях у труну селянської ідентичності Степана Радченка.