Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
День розпочався просто …
Збірка філософської лірики Марії Павленко на злобу сьогодення. Це вірші, в яких авторка міркує як зріла особистість. Вона критикує нові явища 1990-х - 2000-х, пише про нашу памʼять, яку прагнуть знищити. Актуальним є вірш «Канібалізм» , в якому молоді люди смажать шашлики на Вічному вогні і розважаються. Марія Павленко з осудом ставиться до подібної поведінки, вважаючи її канібалізмом душі. З болем авторка пише про війни і конфлікти, про ветеранів і афганців. Засуджує поетеса й нові явища реальності, зокрема рух неформалів-панків, який вона вважає аморальним та деструктивним.
Вклоняюся місяцю молодому
У цій книжечці вміщено поезії двох циклів - «Проліскові пелюстки» та «Кленові зорі». Якщо хочете почитати про кохання у всіх його виявах, то «Проліскові пелюстки» - то книга для вас і для душі. Я нібито перенеслася в той час, коли вперше закохалася. І мені здалося, що і в Марії Павленко її кохання до чоловіка не було взаємним - або він не кохав її, або дозволяв себе кохати. Поетеса обожнює свого нареченого, я б навіть сказала, обожнює до стану психічної хвороби. Вона марить ним, не бачить жодного недоліку, дозволяє собою маніпулювати.
#
Вайбова рецензія 19.0. Хроніки домашнього насилля і порушення кордонів
Народ, це просто лютий треш. Якщо ви думали, що ваші предки порушують ваші особисті кордони, коли заходять у кімнату без стуку, то зацініть цей крінж.
#
Анатомія манкурства
Знаєте, Нечуя-Левицького в нас звикли зводити до «Кайдашевої сім'ї» і комічних сварок за грушу чи поросят. Але «Хмари» - це зовсім інший калібр. Це жорсткий, глибокий соціологічний і політичний трактат, загорнутий у художню форму. Це історія не про село, а про місто і головне - це історія про те, як імперія ламає мізки національній еліті.
#
Реквієм за поколінням, яке згоріло в чужій грі
Знаєте, десятиліттями радянська пропаганда ставила на цій темі тавро «зрадники», а сучасні ура-патріоти іноді впадають у сліпу героїзацію. Іван Багряний зробив те, на що мало хто здатен: він написав про події липня 1944-го чесно, страшно і без пафосу. Це не ода мілітаризму, це реквієм, реквієм за поколінням, яке згоріло в чужій грі.
Кіт Мартин і політика
Як я зрозуміла, «Кота Мартина» Павличко став писати ще в радянський час і завершив на поїздці котяри до села. А вже потім, після проголошення незалежності, казку було дописано й додано до неї політичну історію та опуси про комуністів та труднощі політикуму після проголошення незалежності. От цього робити було не слід, бо руйнується ідея твору: для чого малечі читати про політику? Мені, дорослій, це було також нецікаво, навіть думка про те, що треба все кидати і повертатися в село, яку врешті обстоює кіт після невдачі у столиці. Отак взяти і втекти?
#
Відповідь усім диванним експертам
Знаєте, Квітку-Основ’яненка часто сприймають як такого собі добродушного дідуся-просвітника, який пише сентиментальні повісті, щоб витиснути сльозу. Але в «Салдацькому портреті» він дістає гостру шаблю сатири і просто рубає на шмаття людську пиху. Це геніальний, випереджаючий час розбір ефекту Даннінга-Крюгера, коли людина без знань щиро вірить у свою неперевершену геніальність.