Ця книга про пристосованість, про спалення міст та безлічі мертвих людей, імперські замашки (зневажливе ставлення до циган, євреїв), кохання яке не назвеш справжнім, заради своєї шкури підеш на все але якою ціною, познайомишся із колекціонером ґудзиків, літуном, поринеш у військові часи.

Вперше побачив цю книгу в сестри на полиці. Я взагалі нічого не знав про всесвіт Тіньових мисливців та нефілімів. Вирішив взяти дві частини та прочитати. Виявилось, що вибране фентезі наповнене ЛҐБТ тематикою. Чи розчарувало мене подібне? Трохи так. Постійні намагання Маґнуса та Алека побути наодинці відверто вибішували. За ними постійно ганяються демони та призвані монстри "Багряної руки", а вони "сюсі-пусі" влаштовують. Якщо не звертати увагу на сказане раніше, то це чудове фентезі, яке переповнене магією, дивовижними істотами. Але найбільше мені сподобався екшн.

Я здавна палка прихильниця змістовних словесних фіглів. Зазвичай «харчі для мізків» обираю дуже ретельно. Тому закономірно, що цього разу я «причастилася» романом нобелівського лауреата Анатоля Франса. «Пінгвінський острів» – це суміш фантастики, сатири та історії. Роман, написаний 115 років тому, зображає еволюційну деградацію людства, становлення наших нижчих проявів. І їх возвеличування на тлі історичної спіралі.