Рецензії та відгуки на книгу

І знову Париж. І знову етюди. І назва книги про цирк, про який і близько немає жодного натяку. І знову поліцейський відділок і кримінальна справа. Є хлопець Жан. Йому 18 років. Хто він, де його батьки, чому він тут? Є Жизель, їй 21 рік. Вона одружена. Але чомусь є вказівка на те, що вона повія. Як ці двоє опинилися у поліції і що це за справа? Незрозуміло. Однак між ними опісля виникає симпатія, і вони мріють про поїздку в Рим. Це - елементи сюжету цієї повісті. Все інше - атмосфера французької столиці, яка навіть є не тлом, а своєрідним головним героєм.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:55

#

Убивства. Спершу здається, що цей твір - детектив. Однак це не так. У тонкій манері Патрік Модіано переноситься у Париж 1960-х років і відтворює його атмосферу - з вуличками, кафе, запахом кави і круасанів, дощем і темрявою.,. Це більше схоже на етюд у стилі імпресіонізму початку двадцятого століття, щось від Коцюбинського та його «Інтермецо». Є хлопець і дівчина, які познайомилися в компанії. Дівчина старша від хлопця. Дівчина винна у злочині. Але хіба це так важливо, коли навколо картина нічного Парижа та відчуття щастя? Трохи схоже на Орхана Памука, який оспівує Стамбул.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:31

#

Ця книга Орхана Памука написана у сюрреалістичній манері і геть не схожа ні на «Музей невинності», ні на «Тихий дім». Таке враження, що турецький письменник вирішив експериментувати не лише зі стилем, але й з ідеєю. Головний герой твору - звичайний студент на імʼя Осман. Як і багатьом його ровесникам, йому подобається дівчина, а ця дівчина постійно читає якусь книгу. От хлопець і вирішив, що слід і йому придбати таку саме, щоб бути ближчим до Джанан. Сів читати книгу - і життя його змінилося. Тепер він чомусь вирішив подорожувати, змінювати один автобус на інший і щось шукати.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:19

#

Обожнюю деякі твори Орхана Памука і вважаю їх шедеврами: «Музей невинності», «Моє імʼя - Червоний», навіть «Рудоволоса жінка» можна віднести до цього переліку. Але його твори типу «Нове життя», «Сніг» та «Біла фортеця» я не розумію і не відчуваю. «Білу фортецю» читати нібито легко (на відміну од «Снігу»), нібито сюжет історичний: сімнадцяте сторіччя, турки завойовують Європу й беруть у полон чоловіка з Венеції. Однак незрозуміло, що хотів сказати автор, коли показував зовнішню схожість венеційського бранця із турецьким ученим-хазяїном.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 19:04

#

Чудовий роман Гі де Мопассана про чоловіка-альфонса, який завдяки своїй привабливій зовнішності та харизмі через ліжко досягає успіху і підкорює Париж. Для мене це є ніби продовженням образів, створених у першій половині 19 століття Бальзаком на прикладі, зокрема, Ежена Растіньяка. Молодий провінціал, без копійки в гаманці, в даному випадку - Жорж Дюруа - прекрасно розуміє, що стати успішним і багатим можна, якщо заводити інтимні стосунки з одруженими і впливовими жінками.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 18:57

#

Три товариші

це сповідь покоління, зраненого війною, але незламного духом. Еріх Марія Ремарк, майстер слова, відкриває завісу над Німеччиною 1920-х років, де за блиском шикарних ресторанів і джазових вечірок ховаються глибокі шрами Першої світової. Це не історія про війну, а про її відлуння в серцях людей, що намагаються знайти себе у зламаному світі. У центрі оповіді — тріо друзів-ветеранів, Роберт Локамп, Отто Кестер і Готтфрід Ленц. Їхня автомайстерня — це своєрідний острівець стабільності у вируючому морі післявоєнного хаосу.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 16:57

#

Знедолені

це велетенська фреска, що зображає людську душу в усій її величі та ницості. Забудьте про звичні сюжети: ця книга — це ріка, що несе вас крізь нетрі Парижа, через барикади революції, у глибини людського серця, де народжуються як зло, так і найсвітліші почуття. Головний герой, Жан Вальжан, — це архетип. Його життя — це безкінечна боротьба за відкуплення, шлях від в'язня-каторжника до людини, що здатна на найвищі акти милосердя. Його вічний супротивник, інспектор Жавер, втілення сліпого, безкомпромісного закону, що не знає ні співчуття, ні прощення.

Середня: 3.5 (2 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 16:51

#

Де ти поділась, Бернадетт?

Що ви зробите, коли ваша мама-геній раптом зникне? Зателефонуєте в поліцію? Чи, може, напишете оголошення? Бі Фокс починає власне розслідування. Але це не схоже на звичний детектив. вона збирає електронні листи, записки, рахунки, щоб відтворити шлях матері, яка жила у власному світі. це справжня інструкція з того, як знайти себе. Бернадетт — це образ генія, який втікає від буденності, від нестерпних сусідів, від страху, що її власні мрії не справдяться. Кожен персонаж тут — це яскравий образ. Бернадетт одночасно кумедна, сумна, саркастична, вразлива.

Нема оцінок

Опубліковано kriukov7@ukr.net Нд, 08/24/2025 - 16:51

#

Класична українська опера Григорія Квітки Основ'яненко-вічний народний твір,який читаємо ,дивимось , сміємось,і захоплюємось.І не побут ,є головним в описі,а почуття, риси, які завжди були надані Українцям.І хоч батьки Уляни ,Прокіп і Одарка більше схильні,мати достаток,і хочуть видати її за Стецька,Але в душі прагнуть доброї долі своїй доньці.Алексий ,також описаний сміливим,дужим,сильним,мудрим.Ну і звичайно мій улюблений Скорик,який дотепний,з гумором,Нагадує Швейка.В кінці Алексий і Уляна вимовляють:"тогді на світі правда стане,тогді добро меж нас прогляне Як щира буде в нас люб

Середня: 4 (3 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 16:42

#

Анатомія

Це не просто історія про любов, це справжня суміш вікторіанської готики, запаху хлороформу і... моторошних таємниць. Уявіть собі: Единбург, 1817 рік. Місто, де вдень панує велич, а вночі починається справжнє полювання на трупи. Саме в цьому похмурому світі живе наша героїня — Хейзел Сінклер. Вона належить до вищого суспільства, але її душа прагне не балів та вечірок, а... хірургії! На жаль, для жінок у ті часи це було щось нечуване. Тому Хейзел мусить іти проти правил, аби дістатися до своєї мрії.