Це тільки початок історії, а вже страшенно хочеться читати продовження, дізнатися, що ж там буде далі. Надзвичайно цікава історія. Про хлопчика, який народився позашлюбною дитиною принца і простої жінки. Батько цієї жінки віддав хлопця королю ще у віці шести років. Хлопчик навіть імені свого не знав. Але хлопця залишили при дворі. Спочатку він жив з тваринами, де і виявив здатність дивним чином з ними розумітися. Потім король розпорядився, щоб хлопець жив у замку і проходив усі відповідні навчання. Він виявився здібним учнем. Вчився завзято та старанно.

Не змогла прочитати цю новелу за один день. Я про «Смерть у Венеції». Читала чотири.

По-перше, сам темп розповіді повільний, неспішний; піддаєшся цьому і сповільнюєшся  і уже повагом просто насолоджуєшся  цими довгими красивими реченнями, словосполученнями,  літературою високої художньої цінності. Текст дуже красивий, автор знає свою справу: «передати світ, втілений у слові». Перекладач теж на високому рівні, моя повага.

По-друге, для мене новела виявилася повна рефлексій, відсилала мене у власні спогади минулого, тому  доводилось повертатись до прочитаного речення ще раз.