Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Жінка, яку не забуде наш народ
Леся Українка - це одна з моїх улюблених письменниць. Подобається вона мені не лише через стиль письма а й через неймовірне бачення світу та силу волі. Це справді унікальна історична постать, якою наш народ повинен пишатися адже навіть, захворівши на хворобу туберкульоз в дитинстві вона не кинула перо і витерпіла як і фізичний так і моральний біль. Я нею захоплююся і вважаю що вона зробила неможливе.
#
«Свинка під ялинку», або гумор як він є
Якось я випадково взяла до рук книжку з кумедною назвою і не менш кумедним змістом «Свинка під ялинку» від Юрія Заяця. Це збірка віршованих гуморесок - саме те, що треба, коли накриває печаль і сум. Вірші доповнюються кумедними, навіть карикатурними ілюстраціями. В кінці кожного вірша ми бачимо дату написання. Більшість (у збірці, яку тримаю зараз в руках) датовані 2019-2022 роками і стосуються всього, що нас оточує: від купівлі ковбаси, до субсидій, ОТГ та вірусів.
#
Книга-присвята «Парафінові дрони»
Авторка «Парафінових дронів» удова, її чоловік воїн ЗСУ, який загинув, захищаючи нашу країну. Щоб вшанувати памʼять чоловіка та допомогти військовим авторка видала цю книгу, кошти за купівлю якої було передано на допомогу ЗСУ. На обкладинці книги сама авторка та її син. А сама книга присвячена її чоловікові Артему Червоноокому і від цієї присвяти мурашки по шкірі: «Художнику, який наповнив моє життя барвами, а своє поклав на вівтар Свободи і Незалежності України…» Більша частина книги - поезія, тут є також кілька невеличких новел. На честь однієї з них і названа ця книжка.
#
Цікавий «Ластівчин привіт»
Якщо б ви запитали мене, яку книгу я б порадила читати разом з дітками, то я б без вагань дістала з полиці «Ластівчин привіт» від Наталки Поклад. Чому саме її?
#
Книга, яку хочеться розібрати на цитати: «Триста поезій» Л. Костенко
Я дуже велика фанатка творчості письменниці Ліни Костенко. Вона пише так, що кожне слово має вагу і це відчувається. «Така любов буває раз в ніколи», чи «очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен…». Ліна Костенко майстерно грається з епітетатами, у своїй творчості поетеса поєднує такі речі, які, здавалося б, важко поєднати. Вона робить це так, що коли ми це читаємо, відчувається, що кожна буква, кожнісіньке слово на своєму місці. На мій погляд, її збірка «Триста поезій» - та книга, що має бути вдома у кожного з нас разом із Шевченковим «Кобзарем».
«Ти знаєш, що ти людина Ти знаєш про це чи ні…?»
Гарна тема місяця, бо хочу поділитись і ще одним враженням не тільки від прочитання книги, що не треба не забувати «шістдесятник» які були частиною опору, які поклали свою волю за нашу незалежність. В травні була на прекрасний виставі «Ребелія» Мур яку також раджу відвідати усім! Адже памʼять має жити за тих хто поліг за нашу свободу і незалежність й тоді… наша боротьба триває.
«І я стою і ти стоїш.. наш час настав, мільйони не спинити, вкраїнську незалежність не спинити…
Вільна ти.. вільний я..
#
366 спроб спіймати момент
Купуючи товсту поетичну збірку, ми зазвичай очікуємо або монументального епосу, або хаотичного потоку рефлексій, зшитих під однією палітуркою просто тому, що настав час видаватися. «Стежки босоніж» Олександра Козинця - це зовсім інший звір. Це замаскований під книжку хронометр, який замість годин і хвилин вимірює коливання внутрішньої температури людини.
Я дуже хотів би знову бути маленьким
Тепер книга не лише ностальгія за Кузьмою, а і на тому, який він був унікальний яка була різножанрова його літературна спадщина.
#
Відкрита рана, в яку наживо залили спирт
Ти заходиш до класу, стаєш перед партами і дивишся на цих малих. Дев'ятнадцять років ти виходиш до дошки, розказуєш їм про історію, про право, про те, як працюють державні механізми і як невідворотно, з хрускотом, ламаються цілі епохи. Дев'ятнадцять років ти намагаєшся здерти мертву, хрестоматійну позолоту з імен, які система просто задає вивчити напам'ять.
І от як їм пояснити Євгена Маланюка? Як, стоячи в теплому кабінеті, передати цей глухий, паралізуючий стан, коли в тебе забрали абсолютно все, окрім твоєї пам'яті?
Заборонений Сосюра, або знову про Мазепу
Ліро-епічна поема класика радянської літератури Володимира Сосюри «Мазепа» - твір, що писався впродовж понад тридцяти років, приблизно стільки ж пролежав у шухляді під забороною і лише в часи «перебудови» - незалежності став відомий пересічному читачеві. Памʼятаю тоненьку сіру книжечку у стилі самвидав, що лежала в мого дідуся в першій половині 1990-х років. Там писалося про забороненого Сосюру та було вміщено уривок «Мазепи». Власне, той уривок я прочитала в юнацькому віці. А сьогодні знайшла час на всю поему.