
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Недооцінювати людей, це перший крок до програшу
Детектив який працює не за рахунок гучних злочинів, а за рахунок напруги, деталей і героя, якому віриш.
Де ідеальна історія у вигляді детективу і кінного спорту. Та історія працює набагато глибше ніж просто жанрове поєднання.
У сюжеті маємо класику жанру де є таємниця і жодного пояснення. Найкращі коні фаворити, чемпіони і улюбленці публіки починають програвати. Без явних втручань, просто щось не так.
#
"Ідеальне" пограбування
Коротше, якщо ви вже передивилися всі фільми про пограбування банків, награлися в GTA і тепер шукаєте літературний еквівалент цього двіжу, то Джеймс Гедлі Чейз несе вам абсолютну базу. Його «Весь світ у кишені» - це класичний, еталонний heist-трилер, тобто історія про "ідеальне" пограбування, де геніальний план наглухо розбивається об сувору реальність, ну як в цілому завжди.
#
«Раритет Гільдебранда»
Ця історія ( п'ята і остання новела циклу) кардинально відрізняється від усіх попередніх. Тут Джеймс Бонд не грає в шпигунські ігри. Він опиняється всередині класичного камерного детективу в стилі Агати Крісті - «вбивство в зачиненій кімнаті». Тільки кімната ця гойдається на хвилях посеред Індійського океану.
Вони не народжуються чудовиськами. Їх такими роблять гроші, влада і безкарність.
Тут одразу хочеться сказати якщо чекаєте класичного детективу з інтригою і пошуком по пазлах вбивці… розчарую, тут трохи не те. Бо «Орхідей для міс Блендіш не буде» грає за іншими правилами. І ці правила не про таємницю. Вони про процес.
Весілля Арсена Люпена
Останнє оповідання цієї збірки «Весілля Арсена Люпена». За стилем оповіді та драматизмом нагадало мені твори Олександра Дюма та Джека Лондона. Іронія та гумор Арсена Люпена, помножені на тупість герцога Жана де Сарзо-Вандом та спритність його дочки - старої дівиці Анжеліки. Відзначу, що Моріс Леблан став приділяти жіночим образам чимало уваги, підбираючи для Люпена щирих та відданих дівчат. Отож, початок новели більше схожий на розіграш. Герцог дізнається, що невдовзі його дочка Анжеліка має одружитися із Арсеном Люпеном.
#
Остання справа
Признавайтеся, ми ж усі звикли, що Стівен Кінг - це виключно клоуни в каналізації, скажені пси і люта містика, тому час ламати стереотипи. Його «Біллі Саммерс» - це взагалі інший вайб. Це не горор, а чистий, суворий кримінальний трилер про найманого вбивцю, який вирішив зробити класичну «останню справу». Це тупо ідеальний нуарний екшн, але пропущений через фірмову глибоку психологію короля Жахів.
найстрашніше - не те, що ми бачимо, а те, що відчуваємо, коли дивимося…
Книга дуже болюча , лише сам початок з сильним і тривожним образом, так і задає тон всій історії через моторошне відчуття яке не відпускає до останньої сторінки. Маленька дівчинка, ліс, тиша, табличка «я подорожую наодинці» і вже покриває холодом. І найбільше тут працюють не самі злочини, а люди які з ними стикаються.
#
Наші в Берліні
Рєбяткі, якщо ви думали, що Клим Жеграй уже показав свій максимум у Білій Церкві, то третя частина - «Скриня для гетьмана» - тупо пробиває стелю змінами локацій і методів нашого детектива. Добрянський вирішив, що грати в локальних пісочницях уже не по приколу, і виводить нашого хардбойл-детектива на міжнародну арену. Це вже не просто містечкові розборки, це повноцінний європейський шпигунський екшн. Адже ставки, панове, злетіли до небес. Гетьман Павло Скоропадський збирається з офіційним візитом до Німеччини. Але розвідка зливає жорстку інфу: червоні російські терористи готують замах.
#
Гранітна плита на кладовищі
Рутинні візити на кладовище рідко закінчуються чимось хорошим, особливо якщо ти живеш у детективному романі. Аліна щотижня приходить на могилу матері просто для того, аби втекти від порожнечі власної квартири, де стіни буквально тиснуть на голову. Аж поки її погляд не чіпляється за сусідній пам'ятник із фотографією усміхненого хлопця, який помер надто рано. Звичайна людська цікавість миттєво мутує у нездорову фіксацію. Те, що поліція колись зручно запакувала в папку «нещасний випадок», раптом починає обростати максимально підозрілими деталями.
#
«Ризик»
Якщо «Квант милосердя» був тихою розмовою у вітальні, то «Ризик» - це класичний, похмурий шпигунський нуар. Тут є все, за що ми любимо жанр: темні провулки, подвійна гра і відчуття, що ніж у спину тобі встромить той, кому ти щойно потиснув руку.

