Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

5
Середня: 5 (1 оцінок)

Моя темна Ванесса

"пу пу пу..."звучало в голові, коли я читала цю книгу

"Пу пу пу....." продовжувалося, коли я місяць намагалась зібрати в купку думки для написання відгуку..

👀У 15річної Ванесси був роман зі шкільним вчителем. Коли про це стало відомо-Ванессу виганяють з елітної школи ЗА НАКЛЕП, яким вона намагалась захистити вчителя, сказавши, що все це видумала, щоб здаватися крутою серед однокласників

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Як розкрити власне вбивство

📖"Як розкрити власне вбивство" заявлена як гостросюжетний динамічний детектив

Що ж насправді?

📍Насправді це фільми "Ножі наголо" та "Клуб убивств по четвергах", адаптовані в книгу. Серйозно, та сама ідея, локація, обмежена одним будинком/містечком, підозрювані, які 20-40 років тривання драми не виїздили з цієї локації.. ні разу не дивно, нє?

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)

Ловець повітряних зміїв, Халед Хоссейні

Твір, який "не відпускає" тебе довгий час після прочитання і змушує думати "а як би зробив я у цій ситуації"

Сюжет відбувається в Афганістані, і окрім міжлюдських взаємовідносин дає нам досить багато політичного контексту

Основна драма - роздуми головного героя про те, як він у 12-річному віці не прийшов на допомогу своєму другові, як мучився докорами сумління після, і як цей сором підшхтовхнув його до ще гіршого поступку, яким він фактично викреслив його зі свого життя

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)

Танці з кістками

☠️Танці з кістками - однозначно є найкращим з того, що ми читали у 2025 році в #club11july, і точно займає високу сходинку за весь час існування клубу, але поки нам влом робити цей рейтинг

💉Класний медичний трилер, події якого розгортаються в Києві, можна прочитати за три дні, а роздумів після вистачить на пару тижнів

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Дивні люди, Артем Чапай

👀 "Так це ж Квіти для Елджернона!" - подумала я, прочитавши перші пів сторінки книги "Дивні люди" Артема Чапай

Ну точно ж, те саме оповідання від першої особи, дитячий стиль викладення, свідомі орфографічні помилки, наївність тексту

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Квітнева відьма, Майґуль Аксельссон

Книга, яка вкотре розділила наш #club11July навпіл по полярних думках (хоча ніби нас можна якось ще розділити, чисто математично)

Тож, послухавши свою подругу про "В цій книжці немає нічого хорошого, все життя тут - суцільний біль" я пішла писати рецензію 🖋

І не те щоб Міра була неправа в своїй тезі: книга дійсно не про рожевих поні, але цим вона мені і подобається, що показує життя без прикрас.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Коли серед зими захотілось ковтка яскравого літа - взяла до рук цю книгу нашого українського письменника Марка Лівіна. З його книг знайома до цього лиш з «Сторітелінг для очей на вух». Але це зовсім інша історія. Головна героїня підлітка Зоряна, яка живе з мамою і переживає типові для підлітків емоції. Але є дещо, що насправді більш за все хвилює дівчину- це знайти того, хто є її батьком. Ця тема між нею та мамою ніколи не підіймалась, хоч дівчинка не раз чула історію про день, коли вона народилась, але жодного разу про те де і хто є її татом.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Невеличка за обсягом та сильна за змістом книга нідерландської авторки Катлен Верекен. Вперше про неї чую насправді, книгу придбала на розпродажі у ВСЛ, але жодного разу не пожалкувала. Оскільки теми війни і втрат, які пронизують цю історію актуальні для кожного з нас тепер. Події розгортаються під час Першої світової війни, оповідач дівчинка Аліса, яка розповідає про шлях своєї сім’ї під час війни. Книга доволі стисло і коротко охоплює всі моменти, тому що в ній всього лиш 120 сторінок. Але такі історії проникають в саме серденько і лишають після себе особливий після смак.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Зʼїж ранкову порцію любові

потяги дійсно йдуть за розкладом
а ми чомусь завжди спізнюємось
 

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Під час читання цієї книги я постійно думала, що ж тут українського на цьому Шпіцбергені. Два радянські поселення. Де живе і працює багато людей, які приїхали з України, здебільшого з Донбасу. Але ці люди не зовсім ідентифікують себе українцями, хоч і мають паспорт з тризубом. Хіба що означення радянсько-український сюди більше пасувало б. Але вже наприкінці книги все стало на свої місця. Автор пояснив таку назву. Що тут "український" вжито саме у лапках.
вподобати
0 користувачів вподобало.