Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Ритуал родини Масгрейвів
Сьогодні дізналася, що це оповідання Конан Дойл вважав одинадцятим за крутизною із дюжини оповідань про Шерлока Холмса. Мене теж воно вразило, насамперед драйвовістю та атмосферою пошуку, подеколи нагадало «Золотого жука» Едгара По. Відчула себе знову дівчинкою-підлітком, що прагне знайти..
#
Вже ветеран вулиці
Ти думаєш, що на четвертому раунді можна розслабитися і просто плисти за течією? Звикнути до цієї подвійної гри, де ти вдень спиш на м’якому дивані, а вночі разом із підлітками розплутуєш кримінальні схеми? Аж ніяк. Місто так не працює. Гамбург - це насамперед порт. А порт ніколи не спить, нічого не пробачає і завжди вимагає свіжих жертв.
#
Котячий рух опору
Ти ж знаєш, як працює ця ілюзія безпеки? Ти купуєш важкий сейф. Вмуровуєш його в бетонну стіну. Ставиш складний код, заводиш сигналізацію і спиш спокійно, впевнений, що твої гроші, твої таємниці і твоє життя надійно запечатані. Але для когось цей твій хвалений метал - просто фольга. Тонка перешкода, яку можна зламати одним вивіреним рухом.
Третя частина - це вже не про шкільні розбірки і не про локальні викрадення. Шойнеманн підвищує градус і виводить гру на рівень професійного криміналу.
#
Викрадення
Слухай. Здавалося б, після того дикого квантового кульбіту в першій частині можна видихнути. Ти знову в своєму тілі. У тебе є твоя улюблена куряча печінка, ідеально вичищений лоток і святе право зневажати цей світ із висоти теплого підвіконня. Вінстон Черчилль - британський аристократ у котячій шкурі - повернув собі свою законну зону комфорту. Все стало на свої місця. Життя знову набуло сенсу і правильної буржуазної геометрії.
#
Обмін тілами
Слухай. Якщо ти зараз закотив очі й подумав: «О, Господи, книжка про котика, серйозно? Що далі? Репортажі з ранків у дитсадку?», то пригальмуй на секунду і просто послухай.
#
Двіж набирає обертів
Якщо ти думав, що після того, як Ліл і Недлі розпетляли його особисту справу, це похмуре місто зможе спати спокійно, то ти жорстко помилявся. Тут починається справжня потойбічна м'ясорубка.
#
Дует наглого детектива і привида-амнезійника
«Поткін і Стаббс» Софі Ґрін з бомбезними ілюстраціями Карла Джеймса Маунтфорда - це тупо кайф для тих, хто шарить за похмуру естетику і справжні детективні двіжі, незалежно від віку.
Кожна дрібниця має значення
Знайти злочинця. Таємниці чорної жуйки» це той рідкісний випадок, коли книжка не просто розповідає історію, а буквально втягує читача в гру. І робить це з перших сторінок через запах цукерок, дитячу змову і відчуття, що попереду щось значно цікавіше, ніж звичайний шкільний день.
як складно цьому страху протистояти, навіть маючи логічні докази.
Кнмга «Аптекар Мельхіор і привид з вулиці Ратаскеву» Ідрек Харгла це не просто детектив із загадковими смертями, а спроба поєднати історичну достовірність із майже готичною атмосферою страху.
Таллінн ХV століття тут не декорація, а повноцінний учасник подій тісний, темний, просякнутий чутками і вірою в надприродне.
#
Чи не найкращий польський нуар
Зиґмунт Мілошеський - це просто топчик для тих, хто любить, коли в детективі все максимально похмуро, цинічно і з лютими психологічними вивертами. Уяви собі якийсь старий монастир у Варшаві, куди завалюється купка людей на дуже специфічну групову психотерапію. Ця штука називається «розстановки» - такий конкретний майндфак, коли учасники грають ролі родичів одне одного, щоб витягнути назовні всякі глибокі травми, страхи і гнилі сімейні таємниці. Вони там колупаються в мізках, емоційно вивертаються навиворіт, коротше - тотальний дурдом.