You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Нема оцінок
Як завжди у цього автора, жваво і легко описана подорож - християнське паломництво дорогою Святого Якова в Іспанії, відома як Каміно. Автор передає власні емоції від подорожі, яку він здійснює в н-ний раз, людей, що його оточують, які прийшли сюди з усього світу. Хтось навіть спеціально звільнився з роботи, аби відправитися в Іспанію з іншого континенту.
На тлі опису непростого шляху паломництва є алюзії на коронавірус, через який звичне життя багатьох змінилося.
Цікавими є міркування автора про філософію мандрів, про рюкзак як невідʼємний атрибут подорожі.
(1 оцінок)
Опубліковано aska.halinka40 Чт, 08/07/2025 - 22:53
#
Ця повість зараз особливо актуальна. Патріотизм, боротьба за свободу рідного краю, мужність, сила духу та єдність народу - те, що найважливіше тепер для кожного українця. А ще глибоке почуття кохання, вірність, збереження традицій, допомога ближньому.Як на мене, цей твір зітканий з безлічі мудрих життєвих порад та думок. Перечитуючи повість, кожен знайде для себе важливі слова.
(5 оцінок)
Опубліковано aska.halinka40 Чт, 08/07/2025 - 22:13
#
Ця книга про мрію, яка стала реальністю, про людські цінності, про важливість родини. Добра і світла розповідь про найважливіші речі в житті. Думаю, що незалежно від віку кожен зможе знайти у ній для себе щось цікаве.
(1 оцінок)
Книга і фільм трохи відрізняються. Ну хоча б тим, що у книзі головної герой не є чорношкірим, плюс у стрічці дівчина зі зламаною ногою вступає із ним в інтимний контакт, чого у книзі я не знайшла.
Чесно: книга є глибшою і романтичнішою за фільм, показує чоловіка люблячим і відданим своїй дружині, якої вже нема. Образи вимальовано чітко й якісно. Ну і кінцівка позитивна. Шкода, що на українському ринку я більше не зустрічала романів Чарльза Мартіна - я б залюбки прочитала ще.
(6 оцінок)
Роман, який я прочитала ще у школі на урок з позакласного читання. Як і личить реалістові, Панас Мирний прагне віднайти соціально-економічні причини, що штовхнули Христю на цей слизький шлях. Тому розчарую тих, хто думає, що в цій книзі є описи еротичних оргій чи сексуальних збочень. Чимось нагадує Льва Толстого і його твір «Воскресение», теж присвячений повії, який теж не містить еротичних моментів. Та й про яку еротику могла йти мова у 19 столітті? Такі твори тоді назвали б порнографічними і цензура їх би не пропустила.
Нема оцінок
Продовження серії про тіло. Цього разу - чоловіче. Скажу чесно, не так інформативно, як про жіноче. Однак зате із обсценною лірикою, де прямим текстом подано назви статевих органів та процес інтимного акту. Подеколи я червоніла, бо не була готова до такого перебігу подій. Якщо хочете дізнатися про звичай притули на вечорницях, тоді вам дійсно слід почитати книги Ірини Ігнатенко.
Нема оцінок
Хоч і невеличка за обсягом (200 сторінок), ця книга є своєрідною революцією, адже розповідає комплексно (чи не вперше в історії України) про заборонене - жіноче тіло в традиційній культурі. Що таке бути жінкою? Це дуже не просто. А в 19 столітті, коли не було ліків і УЗД, коли жінки народжували щороку? А як зробити аборт, якщо дитина є зайвим ротом? А як викликати місячні, якщо вони не приходять? А кого кликати, коли пологи? Що робити, щоб завагітніти? Як доглядати за дитиною? Все це та ще багато різних нюансів пані Ігнатенко подає у своїй книзі.
Нема оцінок
По суті, ця книга не є унікальною, адже являє собою поєднання матеріалу двох попередніх видань - про жіноче і чоловіче тіло в традиційній українській культурі. Тому я трохи розчарована, адже ці дві книги я встигла придбати свого часу. Однак таких щасливчиків небагато, тому особисто я вітаю спробу авторки видати великим накладом комплексне дослідження.
Безумовно, книга є цікавою і вартою уваги. На основі широкого етнографічного матеріалу, зокрема й власних польових досліджень, пані Ірина відтворює еротичне життя українців 19-20 століть.
Нема оцінок
Шмітт відомий тим, що у своїх творах бореться із антисемітизмом і пропагує толерантне ставлення до різних релігій. Його твори - це своєрідні притчі, а глибина оповіді досягається завдяки коротким реченням, де кожне слово має смисл. Даний твір я читала паралельно із переглядом кінострічки із Омаром Шарифом у головній ролі. Старий бакалійник-мусульманин відкриває світ юному євреєві Момо. Ми можемо не погоджуватися із даним поглядом на дійсність, але варто вітати ідею співжиття людей, що сповідують релігії, через які у світі сучасному відбуваються конфлікти.
Нема оцінок
Я теж у захваті від цієї книги і вважаю її найкращою у творчому доробку Орхана Памука. По-перше, стиль оповіді. Він занурює нас у середньовічну - ранньомодерну Туреччину. Читаєш - і відчуваєш дух епохи, не лише у плані історії, а й побуту. Ось я в цій самій майстерні, де сталося вбивство; ось я у кавʼярні. По-друге, манера розгортання оповіді. У багатьох творах Памука розділи написано від першої особи. У даному романі ми маємо на основі такої подачі матеріалу визначити вбивцю. І це вдається лише наприкінці книги.
Шкода, що деякі твори Памука написано складно, зокрема «Сніг».