Рецензії та відгуки на книгу

Останнє оповідання цієї збірки «Весілля Арсена Люпена». За стилем оповіді та драматизмом нагадало мені твори Олександра Дюма та Джека Лондона. Іронія та гумор Арсена Люпена, помножені на тупість герцога Жана де Сарзо-Вандом та спритність його дочки - старої дівиці Анжеліки. Відзначу, що Моріс Леблан став приділяти жіночим образам чимало уваги, підбираючи для Люпена щирих та відданих дівчат. Отож, початок новели більше схожий на розіграш. Герцог дізнається, що невдовзі його дочка Анжеліка має одружитися із Арсеном Люпеном.

Книга дуже болюча , лише сам початок з сильним і тривожним образом, так і задає тон всій історії через моторошне відчуття яке не відпускає до останньої сторінки. Маленька дівчинка, ліс, тиша, табличка «я подорожую наодинці» і вже покриває холодом. І найбільше тут працюють не самі злочини, а люди які з ними стикаються.

Рутинні візити на кладовище рідко закінчуються чимось хорошим, особливо якщо ти живеш у детективному романі. Аліна щотижня приходить на могилу матері просто для того, аби втекти від порожнечі власної квартири, де стіни буквально тиснуть на голову. Аж поки її погляд не чіпляється за сусідній пам'ятник із фотографією усміхненого хлопця, який помер надто рано. Звичайна людська цікавість миттєво мутує у нездорову фіксацію. Те, що поліція колись зручно запакувала в папку «нещасний випадок», раптом починає обростати максимально підозрілими деталями. 

«Квант милосердя» - це річ, яка пробирає до кісток саме своєю жорстокою життєвістю. І перше, що треба зробити - забути фільм із Деніелом Крейгом. Взагалі. У книжці немає жодних перестрілок в Італії, ніяких вибухів чи глобальних змов. Флемінг тут видає чисту, концентровану психологічну драму, яка за напругою перепльовує будь-який бойовик.