Дельфін де Віган народилась 1 березня 1966 року у місті Булонь-Біянкур (Франція). До дванадцяти років майбутня письменниця жила в паризькому передмісті. У неї не було ні друзів, ні телевізора, а читала лише комікси. В17 років Дельфін повернулася в Париж - вчитися в університеті і одночасно працювати: то в торгових центрах, рекламуючи різні види сирів і рубаного біфштекса, то асистенткою режисера, то реєстратором.

У цьому ж віці Дельфін почала активно худнути, відмовившись від їжі. Виписавшись з лікарні, вона дала собі слово, що обов’єязково напише про це книжку. Вилікувавшись, вона відновила заняття в університеті, знайшла роботу, зустріла кохання та народила двох дітей. ЇЇ перший роман «Дні голоду» був опублікований в 2001 році видавництвом Грассе під псевдонімом Луї Дельвіга: це автобіографічний роман про боротьбу і лікування від анорексії у 19 років.
Сьогодні Дельфін де Віган працює в дослідницькому інституті, що спеціалізується на соціальних дослідженнях, а книги пише ночами. Часом вона як і раніше сумнівається у своєму праві вважатися письменницею, але потреба до письменництва бере своє. І тоді вона знову береться за роботу.

У Франції Дельфін Де Віган - один з найпопулярніших сучасних авторів, вона постійний гість різних конференцій, шоу і телепередач.

Бібліографія:
2001 – «Дні голоду» (роман)
2005 – «Красені» (збірка оповідань)
2005 – «Вечір грудня». За цю книгу Дельфін де Віган отримала премію Санкт-Валентин. Журі нагородило письменницю за "зухвалість стилю, вірність сучасній літературі і службу всім закоханим".
2011 – «Ніщо не противиться ночі» (роман). 8 листопада 2011 стала лауреатом премії Ренодо ліцеїстів (Prix Renaudot де lycéens) за цю книгу.