You are here
О. Довженко «Зачарована Десна» читати скорочено
Жанрово твір О. Довженка «Зачарована Десна» визначається кіноповістю. Сюжетної лінії, яка б чітко окреслювалася у тексті немає. Це набір спогадів автора про дитинство та рідну землю, які схожі на новели. У них, часом, навіть дуже детально, інколи, навпаки, побічно, зображене тяжке життя селян, яке складається з важкої, часом навіть непосильної. Розпочинаючи твір, автор зауважує, що почав його писати через те, що невимовно сумує за рідним краєм і хоче порадувати свою душу, згадуючи все те, що було на рідній землі. Хоча спогади по-дитячому радісні, веселі та з гумором, та часто вони перемежовані зі страшними або сумними картинами.
Найбільше письменник говорить про свою родину. Ніжним та красивим виступає образ матері. Малий Сашко пам’ятав її як дуже працьовиту та хорошу жінку. Вона любила вирощувати рослини, щиро раділа не тільки результатові, а й самому процесові, бо робила все з любов’ю. Діда автор вважав дуже схожим на Бога. Він навіть на іконах бачив діда Семена. Останній же читав псалтир, зовсім не розуміючи, що в ньому написано, але вірив у те, що то свята книга. Натомість мати вважала свого старого родича чорнокнижником і потрішку спалили книгу в печі. Прабаба письменника закарбувалася у його пам’яті лихою жінкою, яка проклинала все і всіх на світі, у тому ж числі, чи, скоріше, у першу чергу, своїх же дітей-онуків. Горезвісний бабин норов зображений в епізоді з молоденькою морквою, яку перепробував Сашко, вирвавши цілий рядок і не вибравши жодної до смаку. Стара баба не добирала слів, які були кинуті услід правнукові, що тікав, роблячи своїм бігом не меншу шкоду на інших городніх культурах.
Фантазувати добре вмів не тільки Олександр Довженко-письменник, а й малий Сашко. Все почуте чи прочитане яскравими картинами поставало в його уяві.
Одним з найстрашніших його спогадів виступає одночасна смерть чотирьох братів. Вона змальована через призму горя батька, який ледве зміг пережити втрату дітей. Його літератор змальовує красивим, працьовитим, гострим на язик та дужим, проте він міг підняти руку на матір, десь чинити грубо. Але О. Довженко знаходить йому (як і іншим своїм родичам) виправдання, мовляв, тяжка та лиха доля відбилася на вчинках та поведінці. Коли настали важкі та темні часи німецької неволі зовнішній образ батька постає непривабливим, як у старця, проте душа його лишається чистою та красивою.
Автор майстерно, щиро та яскраво змальовує красу навколишньої природи, у тому числі й величної річки Десни. Яким гордим був малий Сашко, коли вони з батьком човном рятували односельців під час повені!
Навпаки пекучим болем просякнутий спомин про те, що рідне село письменника спалили німці. Здається, саме тоді померла дитяча безпосередність та безтурботність хлопчика.
Яскравою та захопливою пригодою змальована автором косовиця. Його одного з дітей, ще малого хлопчину, було взято з собою. Там, серед лугу, відбувся конфлікт між селянами, причиною якого став розподіл накошеного сіна. Тут повністю проявив себе та свій гонор дід Олександра Довженка.
Під час колядування головному героєві здається, що він потрапив до казки. Все на світі випромінює радість, щедрість та свято.
Початок шкільної науки, навпаки, для Сашка не був святковим, оскільки він дуже соромився, а недолугий вчитель вирішив, що він «неразвитый».
Загалом кіноповість «Зачарована Десна», що зображує життя українських селян початку XX століття через призму бачення хлопчика, просякнута здоровим гумором, добротою та красою, але, одночасно, і болем за тяжку долю родини, як частини українського народу.