Волоцюги дгарми

«Волоцюги дгарми» — це мандрівка, де рух важливіший за напрямок. Керуак раптом перестає бути літературним бунтарем і перетворюється на уважного слухача світу. Це спроба зрозуміти, чи можливе життя без надмірного шуму, без постійного внутрішнього тиску бути «кимось». Герої Керуака нагадують людей, які навмисно уповільнюють крок. Вони шукають спосіб існувати так, щоб досвід не придушував свободу. Їхній буддизм — не релігійний, а практичний: спосіб не розсипатися у світі, який вимагає постійної швидкості. У літературній історії ця книга звучить як міст між відчайдушним ритмом бітників і тихою медитативністю. Після «На дорозі» Керуак міг би повторювати сам себе, але обирає інше — пристрасть до руху несподівано поєднується з прагненням внутрішньої тиші.