Співомовки

Співомовки - доволі оригінальний жанр, чимось нагадує усмішки. У 19 столітті ними зачитувалися студенти, це точно знаю. Тематика віршиків різна, але з прочитаного можу сказати, що це сповнені національних стереотипів народні козацькі усмішки, де українці є головними героями поряд із росіянами (москалями), євреями, ромами (циганами). Звісно, що українці є найкмітливіші, у росіян висміюють їхню зверхність та пихатість (автор прагне писати репліки росіян фонетичним способом), у євреїв - закритість і відокремленість (в одній співомовці ортодоксальний єврей з ранку до ночі читає Талмуд), у ромів - бажання щось вкрасти. Деякі співомовки є обсягом в один абзац, їх можна розглядати як народні анекдоти. Не всі вірші є зрозумілими через вживання народних слів, тому варто було б давати тлумачення наприкінці сторінки. Дуже дотепною є співомовка «Варєнікі-варєнікі», в якій Степан Руданський протиставляє москаля та українську дівчину: він хоче вареників, але забув, як вони звуться, тож пояснює хазяйці, що хоче страву, де тісто з сиром; але лише наприкінці вірша звучить слово «варєнікі». 
Також додам, що до збірника увійшла поезія Руданського, зокрема його вірш «Повій, вітре, на Вкраїну», який вивчався напамʼять у школі, а в 1990-ті його було покладено на музику. Навіть не можна повірити в те, що жартівник Руданський може бути ліричним героєм, що згадує свою кохану дівчину в Україні.