Тореадори з Васюківки - така собі машина часу

4.384615
Середня: 4.4 (13 оцінок)

Ех, якби вдалось скинути років 30 і опинитися в тій самій Васюківці, щоб разом з героями книги, Явою і Павлушею, стати на шлях пригод. Прочитавши про їхні витівки малих бешкетників, поміж то згадуєш своє босоноге дитинство, коли при відсутності інтернету і гаджетів постійно потрібно було вигадувати з друзяками нові ігри та розваги. Нескінченні ігри в войнушки, піратський абордаж (кораблем був дуб що розрісся у дворі) і ігри в шпигунів переривав тільки мамин крик: “Додооооомууууу!”. Оскільки в цей вік захоплюєшся не тільки пригодами, але й також фантастикою - то не було обмежень фантазії та придуманим іграм. Навколишній дорослий світ завжди був більшим і незвіданим - тому мрії про те що тебе чекає після дитинства тільки обростали міфами. Дитинство закінчилося. Мені ніколи фізично не відчути ще раз цю легкість та наївність дитячого буття. Єдина можливість - це перечитати дитячі книжки - однією з яких є славнозвісна "Тореадори з Васюківки".

Читання залишає приємний післясмак на душі, адже хочеться деколи втекти від дорослого життя. Всеволод Нестайко дуже гарно та з любов'ю описав село зі всіма її мешканцями - ті будиночки, що потопають у зелені, блакитне небо, нескінченні плавні й хлопчаків які рибалять з човна. Дуже добре автор відчуває гумористичні ситуації та подає їх з легкістю - зрозуміло як для підлітка - так і для дорослого - зазвичай підліткове читво не надається до перечитування.

Головні герої постійно потрапляють в кумедні та часто навіть небезпечні ситуації, але весела вдача і міцна дружба допомагають їм впоратися з усіма проблемами. Книга подарувала мені декілька вечорів гарного настрою. Ява і Павлуша завжди приходять мені на допомогу, коли нападає смуток або хочеться просто підняти собі настрій.

вгору
0 користувачів проголосувало.