29 вересня 1941р. - цей день став початком масових розстрілів у Бабиному Яру. За кілька днів було знищено півтори сотні тисяч єврейського населення Києва.

У цей час Толіку Кузнєцову виповнилося 12 років. Всі жахіття та звірства впродовж двох років німецької окупації Києва, хлопцеві довелося бачити на власні очі. За мотивами своїх спогадів він написав роман-документ, і щоразу у ньому нагадував, що "усе в цій книзі - правда".

Яку ж правду розказав світові А.Кузнєцов?

Більшість киян, змордовані радянською системою, із захопленням німецькими військами Києва, справді чекали німців як рятівників. Люди не здогадуватися, що сталінські терори із примусовою колективізацією, голодоморами, людоїдствами замінять жорстокі нацизькі масові розстріли у Бабиному Яру.

"Чужоземне гестапо виявилося таким, як і рідненький НКВС"

В Європі вже два роки лютувала війна, йшло масове винищення євреїв, а кияни навіть не здогадувалися про звірства та свято вірили, що збір місцевих євреїв відбувається для того, щоб вивести їх у Палестину. Чимало киян мали свої антисемітські погляди й дуже втішалися евакуації євреїв. Що гріха таїти, велика частина партійної верхівки - єврейського походження, якій все одно вдалося сховатися.

Розтріли євреїв, українців, росіян, циган, білорусів, українських націоналістів та розстріли українських партизан, експериментальний миловарний завод із розстріляних, знищення 68 тис. радянських військовополонених у Дарницькому таборі, масові викрадення українців у рабство в Німеччину. Все це за два роки окупації. І накінець, звільнення міста, втеча нацистів, заметення слідів в Яру, повстання ув'язнених.

Книга в радянські часи гостро піддавалася цензурі: на думку радянських керманичів - Бабиного Яру не було! СРСР видав вердикт: знищити Яр шляхом гідромеханізації. Абсурдна антисемістська прихована політика СРСР призвела до масштабної помилки - Куренівської трагедії 1961р. Могила на могилі.