Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Еротика, інтертекст і яблука в кленовому сиропі
Література – то така страва, яку варто подавати… а от холодною чи гарячою – справа виключно авторська. Поки писанина лежить традиційно у шухляді або по-новітньому покоїться десь на електронних носіях – вона так і лишиться просто «писаниною» і ніколи не стане літературою. Тому з’ява нової книги – як пологи – не легка, але результатом переважно лишаєшся задоволений. Таким чином ти стаєш літературою, а от якою – це вже діло за часом і читацьким смаком. Чим її приправляти – теж дуже особисте: хтось любить гостріше, хтось солодше, комусь з кров’ю, а комусь з полуницею…
Круто, але буває і краще у самого ж автора
Ця книга, звичайно, суперська. Але мене бентежить те, що "Інколи нестерпно мріється" того ж Кізі зовсім маловідома, хоча цей роман - просто бомбічний насправді! Може, така ситуація склалася через те, що просто Голлівуд не зняв за ним фільму? Сумно трошечки, але для істиних поціновувачів - рекомендую.
Метаморфози екзистенціалів у творі А.Федя «Переддень Доби Водолієвої»
Проблема відношення людської особистості до екзистенціалів страху, самотності, свободи, кохання, смерті була й залишається однією із закритих, проте, актуальних у соціумі. Філософська рефлексія в контексті теми страху та його модифікацій і екзистенціалів є глибинним фундаментом для розуміння аксіології та онтології людини у філософії А.Федя.
#
Червоний
чи було у вас коли-небудь так,що,читаючи книгу, ви не могли знайти слів,аби описати все те,що відчуваєте? чи хотілось вам плакати лише від того, що книжка закінчилась? чи уявляли ви себе одним з героїв цієї книжки? на кожне з цих питань я можу відповісти тверде «ТАК»! за своє не надто довге життя я прочитала безліч десятків, чи ба,сотень різних книжок, починаючи від дитячої усіпусішної маячні, закінчуючи серйозними всесвітньовідомими романами. та лише цього року я знайшла для себе найкращу з найкращих, саме таку книгу, яка залишиться у моїй пам'яті назавжди.
#
Цвет кожи ничего не значит. Уродство живет внутри. Быть уродом — значит быть гадким, злым человеком.
"Границы у нас в головах..."
Тільки дочитала цю книгу (а прочитала я її на одному диханні) сіла писати рецензію. Я й читати її почала з цікавості, бо переглянувши порядка 20-ти рецензії на неї не побачила жодної негативної, чи, принаймі, байдужої.
Події відбуваються у 60-хх роках, в Америці, штат Місісіпі. Це ж період дитинства наших батьків, період науково-технічного процесу і, при цьому, десь у світі, одні люди принижують і знущаються над іншими лише через те що шкіра в них іншого кольору!
враження
амерікан-поп-стайл чтиво. Автор розглядає тему лише з одієї сторони. Нагромадження думок і фактів, які їх підтверджують. Занадто часто вживаються слова "Бог", "Господь" і біблійські мотиви. Не дуже люблю такі тексти, бо складається враження наче тебе зомбують. Або, як варіант, можливо, що переклад псує враження про книгу - "ломаний" якийсь. Особливо бісять слова в реченнях, які закінчуються на букву "и". Наприклад: "Втрата ноги - дрібниця в порівнянні з втратою мужностИ.", "...були свіжими - лише кількагодинної давностИ".
#
«You» – частина «Ю»
Робити щодня ретвіт запису зі сторінки Юрка Іздрика у Facebook стало повсякденним моїм заняттям. Я не перестаю дивуватись, ЯК (?!!), поки я сплю/їм/п’ю/ходжу на навчання, він встигає написати черговий(геніальний!) вірш. Поезія Іздрика стала особливою для мене ще тоді, у 2011, коли ходила та повторювала «любиш – не любиш,хочеш – не хоч, я відриваю приклеєний скотч». Відтоді книга Юрка Underworld зайняла почесне місце не на полиці, а у рюкзаку, вона стала «книгою-мандрівницею», тією, яка супроводжує тебе скрізь. Від учора склала їй компанію нова віршована книга Іздрика під назвою «Ю»
Записки самотнього клена
Григорій Сковорода учив, що всяка природа є дуалістичною – видимою і невидимою. Цей закон варто тлумачити і щодо людської природи – кожна людина має своє друге невидиме «я», глибше і таємничіше від «я» видимого, повсякденного.
Гра в омоніми
Після довгої перерви відома львівська поетка порадувала читачів новою книжкою віршів. На звороті обкладинки вміщений відгук Сергія Жадана, де він порівняв Галку з родинним лікарем, який пише «легко, відсторонено й відверто, так що психоаналіз перетворюється на психоделіку з терпкими домішками драйву, якого їй не бракує». Ця цитата недарма прикрашає видання, адже на презентації в Києві Галина Григорівна підтвердила значимість цих слів: «Я тому і дала цю цитату на обкладинку, бо вона точно передає моє ставлення до поезії і навпаки.
#
Гербарій думок
Мабуть, деяких авторів таки хвалять через так звані «особисті зв’язки». «Привіт, друзяко, а чи не напишеш мені файного відгуку? Ти ж мій друзяка». «Та будь ласка, мені що, важко?» Принаймні, таке враження залишає по прочитанню прози Наталки Сняданко. Читаємо на обкладинці «Гербарію коханців» такі рядки від Тараса Прохаська: «Наталка Сняданко захоплює своєю внутрішньою свободою. Здається, вона настільки відважна, що пише тільки так, як їй хочеться. Вона розповідає своє. І, власне, тому ми сідаємо, замовкаємо і слухаємо».