Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Нема оцінок
Свого часу придбати цю книгу було просто неможливо - її можна вважати своєрідним бестселером. Та й зараз навряд чи ви її десь зможете купити. Власне, хоч шістдесятники і дисиденти в сучасній історичній науці і літературознавстві згадуються часто, однак комплексних досліджень про їхню боротьбу не так багато. Нещодавно тільки зʼявилася монографія Р. Мокрика, а до того вказана праця пана Касьянов була чи не єдиною в Україні.
Василь Стус, Алла Горська, Левко Лукʼяненко, Вʼячеслав Чорновіл, Іван Дзюба.
Нема оцінок
У мене ця книга викликала неоднозначну реакцію. З одного боку, авторка, безумовно, є талановитою. Майстерно володіє словом, вміло вплітає галицькі діалектизми в оповідь, вдало переносить читача до Станіславова початку 20 століття, створюючи неймовірне за правдоподібністю тло. З іншого боку, мене розчарував сюжет. Хотілося б чогось більш емоційного, якоїсь неймовірної історії, а не просто оповіді від імені Стефи про її повсякдення і дружбу з Аделею. Кого кохає Стефа? Яку роль відіграє хлопчик Фелікс, який краде речі з храмів? Для чого згадано про непліддя Аделі?
Нема оцінок
Класика детективу. Придбала декілька десятків книжок цієї серії і тепер просто отримую задоволення від читання. Сюжет затягує: читач мимоволі стає учасником подій, однак я з самого початку зрозуміла, що не все так просто і що якесь вбивство було здійснено для відведення уваги. Такий прийом часто використовується, коли планується одне вбивство, але вигадується якийсь мотив, здійснюється декілька злочинів, щоб подумали, нібито це маніяк. У даному випадку за основу взято довідник, і кожне нове вбивство відбувається у черговому за абеткою населеному пункті.
Нема оцінок
Нестор Махно. Герой свого часу. Анархіст. Прикметно, що ставлення до нього в більшості людей, незважаючи на ідеологічні суперечності, є позитивним. Батька Махна поважали за його принциповість, ідейність, вірність традиціям, боротьбу з антисемітизмом. Він щиро вірив у те, що робить. І так було не лише в політиці, а й в особистому житті, яке склалося непросто. У цій книзі перед нами постає Махно таким, яким він був. З усіма його вадами - потягом до алкоголю, надмірним вживанням тютюну, з несприйняттям зрад його дружини-вчительки, болем від самотності.
Нема оцінок
Неоднозначна книга і непроста в плані сприйняття. Хтось вважає її геніальною, а хтось - просто нудною, а тому не може її дочитати. Це була друга книга Ішігуро, яку я прочитала.
Ненавиджу фентезі як жанр. Тому читала через «не хочу». Перші сторінок сто думала, що закину цю книгу подалі і не буду до неї повертатися. Свого часу я сім разів починала читати «Роксолану» Павла Загребельного, а дочитала аж в університеті, бо цей роман був у питаннях на іспит. «Похованого велетня» читала для себе.
(1 оцінок)
Книга, після прочитання якої я плакала. Дуже раджу також переглянути кінострічку з Кірою Найтлі. Зізнаюся, що не є фанатом жанру антиутопії чи фантастики, прагну читати любовні романи чи історичні книги. Але все-таки зацікавилася творчістю Ішігуро: під час коронавірусу вирішила почитати книги лауреатів Нобелівської премії.
Ішігуро у своїх книгах є різним. У цьому романі він піднімає декілька проблем, у тому числі й сенсу нашого буття. Це твір про донорів. Живуть собі ці донори. Навчаються. Слухають музику. Є в їхньому житті й секс.
Нема оцінок
У 1990-ті роки книга Ореста Субтельного була чи не найпопулярнішою як в українській діаспорі, так і в незалежній Україні. Її продавали в магазині за невеликі гроші, вона була в усіх університетах. Я сама її придбала далекого 2001 року за 8 чи 10 гривень. Перед нами праця канадського історика, написана з метою популяризації історії України. України, про яку у світі знали мало.
Чорно-біле видання, з величезною кількістю світлин.
Нема оцінок
Прочитала цю книгу після «Шовку». Якщо дуже-дуже чесно, то нічого не зрозуміла. Чимось нагадало «Інтермецо» Михайла Коцюбинського, місцями схоже на Кадзуо Ішігуро та Ольгу Токарчук. Нібито є якісь герої, якийсь сюжет, але що хотів сказати автор? Додам, що книга зручного формату, з твердою обкладинкою, однак особисто мені не сподобався синій колір шрифту. І так не розумієш, про що читаєш, а тут ще й літери розпливається.
Самотній готель. Тут заправляють усім діти. Дивні діти. І не менш дивні мешканці в готелі, які чекають на щось.
(2 оцінок)
Цікава детективна історія, однак без Пуаро і міс Марпл. Зовсім далекі від нашого сприйняття дійсності і геть не харизматичні хлопець і дівчина, які прагнуть зʼясувати, хто такий чи така Еванс, маючи багато вільного часу, таки знаходять убивцю. Як для минулого століття, доволі пристойна книга. Читається легко і захопливо. Але сюжет надто закручений, надто багато дрібниць і героїв, які ускладнюють сприйняття загальної лінії. Фільм із Хʼю Лоррі, як на мене, вийшов більш витриманим у плані розгортання подій. Але до рівня Пуаро і близько не дотягує.
(1 оцінок)
Прочитала цю книгу за порадою студентки-першокурсниці. Свого часу моя сестра замовляла подібний твір із назвою «Один день», є навіть фільм з Енн Хетуей. Прикметно, що головні герої «9 листопада» згадують про цей роман. Тож Колін Гувер не є оригінальною у сценарії. Окремі ремінісценції ми знаходимо в її «Залишся, якщо кохаєш», «Без надії». Він і вона. В кожного своя історія. Вона зламана фізично і вважає опіки на тілі трагедією всього її життя. В нього є опіки на душі. Раз на рік вони вирішили зустрічатися, впродовж пʼяти років. Про життя в інші 364 дні року нічого невідомо.