Рецензії та відгуки на книги користувача

You are here

Рецензії та відгуки на книги користувача

Зображення користувача marusya84.
Активність 8498
Рецензії/Відгуки 424/341   Цитати
220
  Хочу прочитати 
417
 Прочитані книги 
854

Нагороди

1 місце - липень 20251 місце - серпень 20252 місце - вересень 20252 місце - жовтень 2025грудень 2025листопад 2025перемога - січень 2026



0
Нема оцінок
Володимир Гінда - один з небагатьох в Україні спеціалістів з історії спорту в роки Другої світової війни. А може, навіть і єдиний. Читала цю книгу ще в першому виданні, яке мало значно скромніший наклад, активно використовувала статті пана Володимира під час написання своїх наукових статей і з повагою ставлюся до його праці. Що ж стосується цієї книги, то тут зібрано інформацію про розвиток різних видів спорту під час нацистської окупації України, опрацьовано архіви, проаналізовано сотні номерів окупаційної преси, зокрема «Нове українське слово», «Перемога», «Голос Волині».
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Непогана книга, що являє собою нариси про життя відомих і не дуже українців. Я би сказала так: про не дуже відомих більше нарисів. Не знаю чому, може, щоб зробити їх більш відомими. До пана Гінди ставлюся як до професіонала своєї справи і одного з небагатьох фахівців з історії Другої світової війни. Тому в мене немає жодних запитань щодо правдивості описаних подій, ретельної роботи з джерелами та фаховості висновків. І все ж ця збірка все-таки для істориків-професіоналів, а не для пересічного читача. І не слід читати її до кінця - це не простий процес.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Знаю у Донни Тартт три книги. Всі вони обʼємні, і всі є в моїй бібліотеці. Також знаю, що письменниця видає одну книгу у десять років. Після «Щиголя» в мене залишилися неоднозначні враження. З одного боку, книга написана талановито, відірватися од читання неможливо, з іншого боку, в ній оспівано наркотичну залежність головного героя. Придбавши «Таємну історію», я все ще сподівалася, що хоч хтось із головних героїв викличе в мене симпатії. Ця книга теж обʼємна, теж написана талановито. Дехто з критиків навіть порівнює цей роман із «Злочином і карою» Федора Достоєвського.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (3 оцінок)
Невелика за обсягом книга Джейн Остін про нерівне кохання, в основі якого матеріальний чинник. Енн закохана у Фредеріка, однак заручини скасовано через його бідність за вказівкою леді Рассел. Минає 8 років. Тепер Енн уже 27, вона досі не одружена, не дуже молода дівчина і вже не дуже заможна, натомість Фредерік при грошах і досі кохає Енн. Це якщо коротко. Як і в інших романах британської письменниці, надто багато героїв, які створюють чудове тло для оповіді, надають сюжету певного руху, однак нівелюють головну лінію.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Придбала цю книгу років 17 тому і читала, навчаючись в аспірантурі. Якраз був 2008 чи 2009 рік, президентство Віктора Ющенка. Цікаво було дізнатися, як авторитетний історик Георгій Касьянов пише про сучасність. До того часу я читала дві його книги - про українську інтелігенцію «Не згодні» та «Теорії нації і націоналізму». Пропонована до розгляду книга написана з явним креном у бік Помаранчевої революції та декількох років після неї, тобто 1990-ті роки є ніби другорядними. Багато уваги приділено постаті Юлії Тимошенко, до якої автор явно мав політичну симпатію.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Свого часу придбати цю книгу було просто неможливо - її можна вважати своєрідним бестселером. Та й зараз навряд чи ви її десь зможете купити. Власне, хоч шістдесятники і дисиденти в сучасній історичній науці і літературознавстві згадуються часто, однак комплексних досліджень про їхню боротьбу не так багато. Нещодавно тільки зʼявилася монографія Р. Мокрика, а до того вказана праця пана Касьянов була чи не єдиною в Україні. Василь Стус, Алла Горська, Левко Лукʼяненко, Вʼячеслав Чорновіл, Іван Дзюба.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
У мене ця книга викликала неоднозначну реакцію. З одного боку, авторка, безумовно, є талановитою. Майстерно володіє словом, вміло вплітає галицькі діалектизми в оповідь, вдало переносить читача до Станіславова початку 20 століття, створюючи неймовірне за правдоподібністю тло. З іншого боку, мене розчарував сюжет. Хотілося б чогось більш емоційного, якоїсь неймовірної історії, а не просто оповіді від імені Стефи про її повсякдення і дружбу з Аделею. Кого кохає Стефа? Яку роль відіграє хлопчик Фелікс, який краде речі з храмів? Для чого згадано про непліддя Аделі?
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Класика детективу. Придбала декілька десятків книжок цієї серії і тепер просто отримую задоволення від читання. Сюжет затягує: читач мимоволі стає учасником подій, однак я з самого початку зрозуміла, що не все так просто і що якесь вбивство було здійснено для відведення уваги. Такий прийом часто використовується, коли планується одне вбивство, але вигадується якийсь мотив, здійснюється декілька злочинів, щоб подумали, нібито це маніяк. У даному випадку за основу взято довідник, і кожне нове вбивство відбувається у черговому за абеткою населеному пункті.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Нестор Махно. Герой свого часу. Анархіст. Прикметно, що ставлення до нього в більшості людей, незважаючи на ідеологічні суперечності, є позитивним. Батька Махна поважали за його принциповість, ідейність, вірність традиціям, боротьбу з антисемітизмом. Він щиро вірив у те, що робить. І так було не лише в політиці, а й в особистому житті, яке склалося непросто. У цій книзі перед нами постає Махно таким, яким він був. З усіма його вадами - потягом до алкоголю, надмірним вживанням тютюну, з несприйняттям зрад його дружини-вчительки, болем від самотності.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Неоднозначна книга і непроста в плані сприйняття. Хтось вважає її геніальною, а хтось - просто нудною, а тому не може її дочитати. Це була друга книга Ішігуро, яку я прочитала. Ненавиджу фентезі як жанр. Тому читала через «не хочу». Перші сторінок сто думала, що закину цю книгу подалі і не буду до неї повертатися. Свого часу я сім разів починала читати «Роксолану» Павла Загребельного, а дочитала аж в університеті, бо цей роман був у питаннях на іспит. «Похованого велетня» читала для себе.
вподобати
1 користувач вподобав.