
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Активність
11156
У третьому томі серії вся увага зосереджена довкола східних словʼян: їхнього походження, розселення, побуту, ранніх форм культури. Автор подає різні типи археологічних культур, які населяли територію України (черняхівську, зарубинецьку тощо), дає характеристику господарській діяльності, правилам спорудження житла, релігійним віруванням, торговельним звʼязкам. Це свого роду енциклопедія словʼянства на українських теренах. Однак книга все-таки розрахована більше на спеціалістів та студентів історичних факультетів, ніж на пересічного читача.
Весь другий том серії присвячено існуванню на території Південної України і Криму античних міст-держав. Це ідеальна книга для студентів, які вивчають на заняттях з археології полісну модель організації суспільства. Памʼятаю, як колись в університеті викладач дав нам домашнє завдання - підготувати виступ про життя в античному місті-державі, і мені довелося ритися в радянських книжках 1970-х років. А в цій книзі є достатньо матеріалу про окремі міста, ще й немає ідеологічних нашарувань. До того ж, наявні ілюстрації, доволі непоганої якості.
Том перший присвячено археологічному минулому України, і підготували його історики та археологи, які брали безпосередню участь у розкопках. У книзі детально проаналізовано перші археологічні культури на українських землях, зокрема трипільську, на ілюстраціях до книги видно артефакти культур. Також багато уваги приділено ранньому залізному віку та присутності в Україні кіммерійців, скіфів і сарматів. Подано легенди, які зібрав Геродот про скіфів. Тож оповідь не буде нудною та прісною. Особисто я залюбки користувалася першим томом на заняттях з історії України та з історії української культури.
Всеволод Нестайко є, напевно, найкращим дитячим письменником. І тим більше мені приємно, що він мій земляк - родом з Бердичева. «Тореадорів» я читала в університеті, ще у радянській редакції. У нас тоді був курс «Дитяча література», тож мусили читати багато. А от моя молодша сестра читала про пригоди Ясі та Павлуші вже в сучасній версії, без радянських кліше.
Два щирих друга не можуть уявити свого життя без пригод: то шукають шпигунів, то вважають себе тореадорами. І все це відбувається щиро, з іронією, дитячою наївністю та добротою.
Продовження історії про Біллі Міллігана - людини з двома дюжинами особистостей, що час від часу змінюють одна одну на сцені. У цьому томі більше розповідається про перебування злочинця в психлікарні, про інших хворих та про нелюдське ставлення до пацієнтів. Прочитала продовження, бо завжди прагну доводити розпочату справу до кінця, однак особливого інтересу не мала: все було якось прозаїчно і передбачувано; ніяких надзвичайних подій у сюжеті не закладено. Просто прохідний том, щоб завершити нарешті історію з Мілліганом. Не скажу, що мені було нудно, але не буду брехати: очікувала я більшого.
Історія, яка реально сталася в Америці. Інтервʼю, які реально брав Деніел Кіз. Страшно і лячно. Як в одній людині може одночасно бути понад 20 особистостей - чоловіків і жінок, американців та іноземців, дітей і дорослих? І яка з цих особистостей скоїла злочини і згвалтування? І чому? І знову домашнє насильство стає поясненням, причому сексуальне насильство з боку вітчима. Всі наші фобії - з дитинства.
Якщо говорити про мої враження від книги, то вони різні. Спершу було цікаво, потім сторінок 150-200 я мучилася, бо читалось нудно, наприкінці знову стало цікаво.
Книга, про яку не дуже хочеться згадувати. І перечитувати її я не буду ніколи. Бо для жінки найголовнішим є материнство, а якщо воно під загрозою, то більшої кари для неї немає. Головна героїня мріє мати дітей. І хоч із чоловіком стосунки вже не ті, немає блиску і гармонії між ними, їй-таки вдалося зачати дитину. І що в результаті? Через халатність чоловік отримує значну дозу опромінення, заражає дружину і дитину. Сімʼя перетворюється на ізгоїв. Паралельно у памʼяті виринає 2020 рік, коли я і вся моя родина захворіли на ковід. Легкого ступеня.
У 1990-ті роки на екранах зʼявився художній фільм «Серця трьох», в якому головні ролі грали популярні актори, однак фільм став прохідним і не мав значної популярності. Час був такий, коли люди думали, як вижити, а не поринути в казку. Однак мені кіно сподобалося, і я залюбки прочитала «Серця трьох», що стояли на полиці. Прочитала книгу десь у років 20. Вважаю, що запізно. Це пригодницька література для підлітків, адже є доволі багато пригод і курйозних ситуацій. Навіть наявність любовного трикутника ніяк не змусить мене рекомендувати книгу старшому поколінню.
Свого часу, у 1990-ті роки, ця монографія стала нібито вибухом у науці. Деякі літературознавці негативно сприйняли написане Соломією Павличко, зокрема її акцентування на сексуальності та пошуках гомосексуального звʼязку між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською. Цей невеликий підрозділ книги став настільки скандальним, що нам, студентам-філологам, про це казали на парах і змушували конспектувати. Тому для мене Соломія Павличко, як постать, ще з тих часів знецінилася, хоча дослідниця вона, безумовно, талановита.
Непоганий том серії «Україна крізь віки», однак міг бути ще кращим. Узагалі сучасним історикам дуже складно писати про післявоєнну Україну. Я, наприклад, не можу назвати жодного підручника, де б події 1940-1980-х років було описано обʼєктивно, стисло і неупереджено. Однією з проблем є відсутність обʼєктивних джерел. Наскільки чесними є звіти та взагалі офіційна документація? Наскільки щирими у своїх спогадах були партійні діячі? Ба більше, про «розкручених» шістдесятників і дисидентів за часів незалежності зʼявилося лише декілька книг.






