
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Активність
11156
Тривалий час цей твір було заборонено. Сталіну він не подобався. Тож 1943 рік, коли було написано «Україну в огні», став для Довженка епохальним.
Це твір про другу світову війну. Без прикрас. Без оспівування компартії і партизан. Героями є родина Запорожців. Особливо тонко створено образ Олесі , яка вирішила віддати свою цноту українському хлопцеві, якого раніше ніколи не бачила. Ним виявився Василь. І символічно, що дівчина не загинула, що Василь повернувся, що в них склалося особисте життя.
Є у творі й зрадники, поліцаї, дезертири. Є і справжні герої.
Це справжній щоденник, який вів Олександр Довженко під час другої світової війни та у післявоєнний період. Уривки з нього ми вивчали у школі у нульові роки. Тоді цей твір було вперше включено до шкільної програми. Не можна сказати, що Довженко не був комуністом. Ні, він залишився прихильником соціалістичної ідеології. Але він бачить усі вади, бачить на власні очі війну і знищення людства, вивезення культурних памʼяток, руйнування міст і сіл, загибель людей. Він проклинає Гітлера та його пособників.
Роман Юрія Яновського, про який було не прийнято згадувати в радянські часи аж до 1983 року. Критики вбачали в ньому недостатньо розкриту роль партії, ідеалізацію козаччини та вільного духу. Тому з 1930 року понад пів сторіччя книга не могла знайти свого читача.
Читала цю книгу в університеті. Не дуже вона мені сподобалась, адже я не люблю книги про громадянську війну, з описами битв, тактикою і стратегією. Це «чоловіча» література. Можливо, хлопцям вона припала більше до душі.
Прочитала цей детектив на одному диханні за добу, коли їхала в автобусі до Німеччини. Не дуже люблю Агату Крісті, якщо це не про Пуаро, однак історії з міс Марпл теж непогані. В даному випадку дія розгортається на Карибах, де пані відпочиває й опиняється в компанії нудного майора Пальгрейва. Він інтригує жіночку детективною історією про чоловіка, що вбивав своїх дружин, інсценуючи це під самогубство. І от він уже дістав світлину, аби показати зображення міс Марпл, аж раптом щось змусило його передумати. Невдовзі майора знайдено мертвим, а де фото - невідомо.
Антологія творів письменників, яких прийнято відносити до «розстріляного відродження». Цю книгу я придбала в університетські роки, на початку нульових. Тоді тільки-но стали друкувати Миколу Хвильового, Григорія Косинку, Миколу Куліша, Майка Йогансена, Михайла Семенка та інших. А тут всі вони - в одній книзі. Прикметно, що вміщено також твори тих письменників, яких фізично не було знищено радянською владою. Зауважу: фізично не знищено, проте знищено морально. Це Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра. Ці товариші змінилися ідеологічно, щоб вижити.
Перед нами не просто збірка творів відомого українського історика і краєзнавця Бориса Кругляка. Це надзвичайно тепла книга, видана до його 80-річчя учнями, колегами і родичами великої людини. У першому розділі розміщено спогади і матеріали про Бориса Кругляка. Це теплі спомини тих, кому він дав дорогу в життя, з ким працював і дружив (В.Муляр, І.Власюк, В.Венгерська, В.Молчанов, Г. Мокрицький та ін.). Ці люди досягли визнання на науковому рівні, успішно захистивши кандидатські та докторські дисертації з історії та філософії.
У монографії на широкому джерельному матеріалі розглянуто повсякденне життя студентства підросійської (або Наддніпрянської) України другої половини 19 - початку 20 століття, тобто йдеться про території, що були у складі Російської імперії (крім Західної України). Це наукова праця, тож розрахована на фахівців і звичайному читачеві може здатися заскладною для прочитання.
Непогана книга, написана більше з метою популяризації історії студентства, ніж оприлюднення наукового дослідження. Автор демонструє широку палітру повсякденного життя київського студентства 19 - початку 20 століття. Якісний папір, цікаві та оригінальні світлини, нові видання у списку літератури. Як подарунок - річ цінна і вартісна. Безумовна знахідка для екскурсоводів.
Однак до автора є дуже багато зауважень: посилання на одного автора, коли по 2-3 сторінки тексту взято з одного джерела, переказ розділів науковців, що писали про студентів раніше. Або взагалі відсутність посилань.
Уперше про Полонську-Василенко дізналася 1997 року, коли потрібен був матеріал на урок з історії у школі. У восьмому класі ми вивчали Богдана Хмельницького. Інтернету не було, в бібліотеках українських книжок було мало, а тут кіоск біля дому, і за 5,5 грн продають двотомник якоїсь Полонської-Василенко. Ми купили книги, і я стала читати. Другий том якраз починався Національно-визвольною війною. Отоді я вперше дізналася про наїзд Чаплинського на хутір Суботів, про події Руїни, про культуру і побут козацтва.
Наталія Полонська-Василенко - не тільки видатна українська історикиня, а й слухачка Київських вищих жіночих курсів початку 20 століття. Приємно відзначити, що вітчизняні науковці таки змогли видати спогади науковиці. Для мене, як історика, це стало справжньою подією. Найбільше мене цікавив період перебування у Києві та навчання на курсах: як ставилися дівчата одна до одної, чи були конфлікти, яким було спілкування із професорами? Прикметно, що ставлення пані Наталії до своїх однокурсниць важко назвати прихильним. Зокрема через те, що історикиня вже була одружена, а більшість дівчат - ні.








