
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Третя частина тетралогії, як на мене, написана відповідно до віянь часу і політкоректності. Мусульмани. Вони зʼявилися в традиційному французькому суспільстві. І їх багато. Ставлення до них різне, більшою мірою - негативне. Однак і не всі з них є толерантними до французів. Тут ми вже відходимо від романтики і містики попередніх частин, висуваючи на перший план детективну лінію та толерантність. Раптом кюре перетворюється з негативного персонажа на позитивного й зазнає цькувань, перебуваючи на межі життя і смерті.
Дана історія не настільки романтична, як попередня. Тепер у Віани вже дві доньки, останню вона народила від Ру, але приховала це. Маленька дівчинка має вади розвитку, і на цьому наголошено не раз. А от Анук дорослішає і вже хоче бути незалежною. І тут увага прикута до Зозі, яка зачаровує всіх так само, як колись це робила Віана. Щось незрозуміле і недобре має на думці Зозі, однак це відчуває лише Віана. Врешті-решт, їй доведеться вивести свого магічного двійника на чисту воду. І знову містика, і знову розвʼязка, на яку ніхто не очікував.
Доволі легка книга, яка започатковує тетралогію. Головна героїня наділена магічною властивістю, вона приїжджає у невеличке французьке містечко разом із дочкою, аби відкрити шоколадну майстерню. Місцевий кюре у розпачі, бо його влада відтепер не є абсолютною. Місцеві радо відвідують Віану, діляться з нею своїми проблемами, а вона намагається їх розвʼязати. Не обійшлося і без кохання, морських піратів-жебраків, святкувань. І, звісно, море шоколаду. Аби відчути дух книги, раджу до перегляду кінофільм з Жульєтт Бінош і Джонні Деппом.
Різ Уїзерпун і Марк Раффало втілили на екрані задум Марка Леві, хай навіть у дещо спрощеній формі. Нібито вже десь ми зустрічали розмови із духами. Взяти «Закоханого привида» того самого Марка Леві. Ідея не нова. Однак оформлено її романтично і тендітно. Трохи наївно, але в той же час зі смаком. Іноді кумедно, іноді серйозно. Жінка у стані коми, і лише кохання здатне її врятувати. Справжнє кохання. І воно приходить. Несподівано для журналіста. І, звісно, неочікувано для головної героїні. Їхнє спілкування впродовж книги відбувається між небом і землею. Саме так.
Романтика на межі з фантастикою. Казка, в яку хочеться вірити. Але я не вірю, що в реальному житті таке можливо. Не вірю, що заможний юнак може закохатися в жінку із вадами. На жаль. А от Марк Леві вірить. І хоче, щоб ми всі повірили в це. Недарма він додає ще одну романтичну лінію - дядька і тітки головного героя, родом з Індії. Заради кохання тітка відмовилася від заможного життя й втікала із простим хлопцем, який нині є ліфтером у Нью-Йорку. Для нашого часу це теж на межі фантастики. Як завжди у творах цього майстра слова, переможе оптимізм, позитив і любов!
Невелика за обсягом і легка за читанням книга про привида рідного батька, який звертається до сина-музики із дивним проханням. Звісно, анотація до книги не може не викликати посмішку. Який привид? Що автор і читачі вживають? Однак на те вона й література, щоб змусити нас фантазувати. Доволі кумедною вийшла б екранізація, якби хтось наважився на таке. Ну і без романтики і кохання ніяк. Інакше це був би не Марк Леві! Виходить, що прохання батька дарує синові кохання всього його життя. Причому дівчину цю він знає з дитинства. Чим не магічний збіг обставин?
Головна думка цієї притчі полягає в тому, що треба бути уважним до знаків, які нам надсилає Всесвіт. Загалом, читаючи Коельйо, подеколи здається, що він пише про звичні і зрозумілі речі. Ну що такого в цих знаках? А от у моєму житті їх вистачало. Зокрема перед сваркою з чоловіком тиждень мені снилися жахіття. А за день до сварки раптом на компʼютері вилізла пісня гурту АВВА: коли раніше звучала ця мелодія «The Winner Takes It All», я завжди розлучалася з хлопцем. І от нібито в нас ідилія, а назавтра ми сваримося і навіки розходимося. Тож не помилявся алхімік.
Костянтин Симоненко - українець, який офіційно побував в усіх зафіксованих країнах світу. В нього про це є доволі яскрава книга, на крейдяному папері, з акцентом на Африку. Чогось подібного я очікувала і від «Вкраденої весни». Дарма. Папір білий, але не крейдяний, фото чорно-білі, а сама книга більше про перші місяці російсько-української війни, ніж про подорожі.
Унікальна книга про кохання і про одержимість. Про те, що кохання змушене змиритися із обставинами життя, адже у світі панує безліч стереотипів і заборон. Кемаль і Фюсун не можуть одружитися, насамперед через різне майнове становище, через далеку спорідненість. Однак це не заважає їм кохатися, що сприймається в традиційному турецькому суспільстві негативно. Незайманість має бути до шлюбу. Крапка. І Фюсун нічого не залишається, як одружитися з тим, хто готовий її взяти після любощів із Кемалем. Особисто для мене Кемаль - боягуз.
Шиндлер. Німець, який врятував сотні євреїв, надавши їм роботу на своїй фабриці. Праведник світу. У книзі він не постає ідеальним борцем проти антисемітизму, ні. Він - звичайна людина свого часу, змушена жити в нацистському світі і пристосовуватися. Прикметна особливість роману - тут часто згадано українців, на жаль, колаборантів, які зголосилися прислужувати. І не лише хлопці, але й дівчата. Розважати німців у ліжку.
Сказати, що перед нами художня проза, - навряд, але це і не історична монографія. Просто роман з елементами документалізму і публіцистики, без класичного сюжету.




