Рецензії та відгуки на книги користувача

You are here

Рецензії та відгуки на книги користувача

Зображення користувача marusya84.
Активність 11064
Рецензії/Відгуки 646/341   Цитати
220
  Хочу прочитати 
529
 Прочитані книги 
950

Нагороди

1 місце - липень 20251 місце - серпень 20252 місце - вересень 20252 місце - жовтень 2025грудень 2025листопад 2025лютий 2026перемога - січень 2026



0
Нема оцінок
Уславлення запорозького козацтва, однак в той же час негативне ставлення до поляків, - таким є ідея твору. Можна по-різному оцінювати політичний підтекст «Тараса Бульби», адже без дозволу цензури у Російській імперії книги не видавалися. Однак очевидним є те, що Микола Гоголь уславлює відданість своєму народові та зневажає зраду. Це яскраво видно на прикладі синів Тараса Бульби - Остапа та Андрія. Остап до останнього подиху захищає інтереси козацтва, а от Андрій переходить на бік поляків через кохання до панночки.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Я теж читала «Климка» у школі і плакала. Наша вчителька не могла повірити в те, що хлопчик загинув. Тим більше, що прямо про це Григір Тютюнник не пише: свідченням є сіль, що стала сипатися з мішка. Не може так бути, щоб він загинув, його обовʼязково врятують. А от сьогодні, на жаль, мені здалося, що автор усе-таки допускає загибель свого головного героя. І цим він посилює драматизм і трагізм другої світової війни, коли гинули не тільки дорослі, а й діти. Григір Тютюнник - майстер новели. Як Шмітт у Франції. Його слово завжди є влучним, а образи - колоритними. І катарсис після прочитання.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Не всі книги Сергія Плохія мені припадають до душі, але ця сподобалася. Можливо, через те, що автор не засмітив її зайвими фактами, а обрав публіцистичний стиль оповіді; чітко структурував книгу, давши назву кожному розділові. Та й саме дослідження обсягом лише 200 сторінок. Це розповідь про окупацію росіянами Чорнобильської АЕС під час повномасштабного вторгнення. Прикметно, що у книзі багато цитат та інтервʼю. Росіяни показані як жертви пропаганди, хоча більшість із них відзначені як відносно адекватні. Натомість чеченців подано як повністю неадекватних.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Історія про пристрасне кохання, яке може зупинити лише смерть. Гордовита циганка Кармен зваблює Хосе і робить із нього спільника, зачаровує своєю красою, а потім кидає заради тореадора Лукаса. І Хосе нічого не залишається, як убити Кармен і покласти в могилу обручку, яку він їй подарував. Чотири розділи книги, і Проспер Меріме є не просто оповідачем, а й учасником подій. У заключному розділі, не такому цікавому, йдеться про історію циган. Як на мене, не стільки є цікавим сам твір, як створені автором образи Кармен і Хосе, потім розкручені в опері Жоржа Бізе.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Свого часу до розгляду пропонували тільки одну новелу - «Подвійне коло», адже якщо читати весь твір, то в ньому показано перемогу радянських військ у громадянській війні в Україні. А от новела «Подвійне коло» у цьому плані видається більш-менш нейтральною і демонструє трагізм українського (як і будь-якого) народу під час громадянської війни, коли сини однієї матері демонструють різні політичні вподобання і змушені битися один з одним, Серпень 1919 року. Бій під Компаніївкою. Петлюрівець Оверко вбиває свого брата Андрія, що воює на боці Денікіна.
вподобати
0 користувачів вподобало.
2
Середня: 2 (1 оцінок)
Надзвичайно веселе оповідання Григорія Квітки-Основʼяненка, написане у бурлескно-травестійному стилі, тому дехто вбачає у ньому вплив Івана Котляревського. Обовʼязково прочитайте його та посміхніться. Перед нами ярмарок у селі. Гучна подія, багато людей. Маляр Кузьма Трохимович демонструє портрет солдата, який він сам зробив. Картина є настільки якісною, що перехожі сприймають портрет за реальну людину і починають із нею розмовляти, дівчата - загравати. Це тривало доволі довго, доки не зʼявився швець і по не дуже достовірно намальованих чоботях зрозумів, що це геть не людина, а портрет.
вподобати
0 користувачів вподобало.
2.5
Середня: 2.5 (2 оцінок)
Вивчали цю повість у школі, але на уроках бесіди з позакласного читання. Напевно, що у сучасній шкільній програмі твір відсутній. На відміну від сентиментальної «Марусі» перед нами твір бурлескно-травестійного характеру, з елементами гумору і сатири. Як і «Салдацький патрет». Це повість, в якій показано, як сотник Забрьоха вирішує боротися із відьмами. Якщо не потоне - значить відьма. Паралельно з цим він мріє про одруження з Оленою і хоче, аби відьма йому в цьому допомогла. Звісно, що жінка зробить все інакше й покарає Забрьоху.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Перша повість в українській літературі. Написана у стилі сентименталізму, головними ознаками якого є сльозоивість і щемливість оповіді, емпатія до головних героїв. Тож читати «Марусю» і не плакати - неможливо. І секрет не стільки в сюжеті, скільки в майстерності письменника. Маруся - довгоочікувана і пізня дитина Наума і Насті, її батьки плекають і бережуть. Дівчина виростає дуже гарною і подобається Василеві, з яким вона дещо пізніше одружиться. Однак Василя забирають служити; Маруся через це нервує. Й потрапляє під дощ та вмирає через переохолодження.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Надзвичайно чуйна повість (якщо так можна сказати), написана, як і більш відома «Маруся», у сентиментальній, сльозливій манері. В цьому жанрі рівних Квітці-Основʼяненку в Україні нема. Особисто мене цей твір зачепив більше, ніж «Маруся»: шкода, що його немає у шкільній програмі. Читаючи «Сердешну Оксану» в університеті, я плакала. Плакали мої однокурсниці. Сюжет дуже схожий на «Катерину» Тараса Шевченка. Власне, Квітка-Основʼяненко цього і не приховував. Однак, на відміну від «Катерини», головна героїня не гине, хоч і планує це зробити. Перед нами історія покритки - матері-одиначки.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Читала цю повість в університеті, однак, на жаль, на заняттях ми її не вивчали. У шкільній програмі вона також відсутня. Спершу може здатися, що це твір про Київську духовну академію, в якій свого часу здобував освіту сам Іван Нечуй-Левицький. І дійсно перед нами тульські студенти, які прийшли на навчання ( у 19 столітті студентів з Росії в академії було більше від українських), серед них - Степан Воздвиженський. Прикметно, що невдовзі він потоваришує із українцем Василем Дашковичем. Нібито й друзі, проте різні. Це особливо помітно в ставленні до жінки.
вподобати
0 користувачів вподобало.