Якби ти знав, як много горя криється У масках радості, байдужості і тьми, Як много лиць, за дня веселих, миється До подушки горючими слізьми! Ти б зір свій наострив любов'ю І в морі сліз незримих поринав, Їх гіркість власною змивав би кров'ю І зрозумів весь жах в людському безголов'ї, Якби ти знав!

"У гения отняли гениальность, оставив только общую недоразвитость. Что нам думать о таком странном исцелении?"

І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану. Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, пести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу. А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи: «Ні, я його не знала!»

Можна проникнуться добрыми чувствами к человеку просто потому, что видим, как хорошо к нему относятся его друзья...