"Інститут" - неймовірна робота Стівена Кінга, яка відбивається в пам'яті. Давненько я не відчував такий великий спектр емоцій. Історія мене вразила. Цікаві персонажі, продуманий сюжет і неймовірна кількість крихітних елементів, що створювали цілісність світу.

Ця книга не має ніякої цінності для людини, що бодай один раз відвідувала психолога. "Переломний вік" - це посередня книга безглуздих порад в стилі "якщо відчуваєте самотність - наважтесь відверто поговорити з людиною, що знаходиться поблизу". Я не так часто пишу негативні огляди. Але це... Спроба перевести багато цінного паперу. Кожна сторінка наполовину порожня, а по центру знаходиться один (інколи два) абзаци. і в цих абзацах розкриваються типові поради, які іншими словами підносяться в аналогічній літературі.

Одна з найкращих частин серії, що підіймає багато цікавих питань. "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" - третя частина історії про хлопчика, який вижив. Історія про стосунки Сіріуса Блека та Гаррі Поттера викликає в мене багато справжніх, щирих емоцій (тим паче, знаючи, що станеться в п'ятій частині). Напочатку історії все виглядало, як і в перших двох частинах. Мені здавалося, що я знову читатиму щось типове, дитяче. Але не все так просто. Авторка починає демонструвати дуже цікаві літературні прийоми. Особливо це стосується спроб створити із магічної казки більш серйозний детектив.

Коли мені було одинадцять-дванадцять років, то я познайомився зі всесвітом Гаррі Поттера. Першу частину я вже оглянув. І виявилось, що ностальгія то є страшна штукенція. На хвилі гарних спогадів, першій частині багато-чого пробачалось. А от з другою частиною вже все інакше. До "Таємної кімнати" я ставлюсь набагато прохолодніше. Так, в дитинстві я більше любив цю частину, але зараз вона суттєво програє іншим частинам саги. Але я не хочу розповідати про певні незрозумілі фрагменти історії (наприклад, відсутність причин Геґріду відправляти трійку головних героїв до Арагока).