Що приховує в собі краса? Чи можливо сприймати таке складне поняття за якусь константу? Подібні питання переслідують читача протягом всієї історії. "Портрет Доріана Грея" - це досить дивна робота, яка змішала все в одному казані. Щоб ви розуміли, історія про молодого прекрасного парубка завжди аналізується через призму прекрасного. Але особисто я не побачив в історії нічого прекрасного. Це твір, в якому абсолютно всі персонажі переповнені огидою, ненавистю. Так, безумовно лорд Генрі, двадцятирічний Доріан та інші герої в романі описані дуже гарно.

Поринаючи в десятки різних світів, я потроху почав забувати класичні сюжети. Тому я вирішив перечитати один із романів, які в свій час мене дуже сильно вразили. Так як пам'ять після контузії не може похвастатися довговічністю, я вирішив взяти роман Джека Лондона "Серця трьох". Єдине, що я пам'ятав з цієї історії, що вона мені полюбилася. І ось, я знову поринаю в пригоди Френсіса Моргана. Хочу вам сказати, що жодна класична історія не викликала в мене такого неймовірного букету позитивних емоцій.

Вітаю. Сьогодні для вас я підготував надзвичайно багато цікавого. Все це пов'язане зі збіркою "Химераріум. Тут оживають прадавні істоти". Це дивовижна книга, в якій мова йдеться про міфічних істот з української міфології. Але не варто гадати, що під час читання вас чекатимуть типові оповідки, які переплетені з давньою епохою. Більшість творів показують, яким чином істоти нашої міфології могли співіснувати в сучасному світі.

Є багато прекрасних трилерів, що заворожують хвилеподібними, унікальними поворотами сюжету. Є трилери, атмосфера в яких настільки густа, що ножом ріж... А є "Що не так з моєю матір'ю" від авторки Ешли Одрейн. І я гадки не маю, чого цю історію про темний бік материнства намагаються записати до списку трилерів. Це глибока, трагічна драма, що висвітлює соціальні проблеми. І я розбиратиму історію, як драму, а не трилер...