Natalia Sh.

Відгук про книгу: Богдан-Ігор Антонич. Привітання життя Це перша збірка віршів автора. Ода радості Бетховена в слові. Рядки пронизані роздумами про плин часу («і день, і ніч однаково минають» ), але від того авторові зовсім не сумно. Навпаки, він сповнений надією і захопленням – весняним, п’янким, дзвінким. В його віршах – вдячність життю за все – і за щастя, і за горе, там і його зізнання, що має м’яке серце, «закуте в крицевий панцир». Вайб поезій – натхненний, піднесений, співочий, але в той же час і мудрий.

Середня: 4.5 (2 оцінок)

Опубліковано Natalia Sh. Пн, 02/23/2026 - 10:02

#

Відгук про книгу: Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія Автор, який зміг поєднати у своїх рядках природу та космос, «тут і тепер» та вічне. Знаходить і вкладає у вірші гармонію, все у нього поєднане одне з одним. Дуже самобутній і незрівняним поет з особистим стилем, манерою, унікальним світосприйняттям. Прожив так мало – всього 27 років, але його поезія нетлінна. Зазвичай мудрість приходить з життєвим досвідом, з роками, так рано молодого чоловіка цікавлять зовсім інші речі, але це не той випадок.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Natalia Sh. Ср, 02/18/2026 - 11:41

#

Відгук про книгу: Володимир Винниченко. На той бік. Гостросюжетна психологічно-пригодницька повість про події на наших теренах у двадцятих роках минулого століття. Історичні події відбуваються під прапором «визволення» – сто років тому написано, а ніби про сьогодення. Ще один шар повісті – психологічний – про те, як людина – шляхетна, інтелігентна – перетворюється на істоту через певні зовнішні обставини. Істоту, яка вже не відповідає своєму прізвищу Верходуб, а мріє стати маленькою, щоби влізти в наперсток і не чути вибухів.

Середня: 4.5 (2 оцінок)

Опубліковано Natalia Sh. Пн, 02/16/2026 - 13:35

#

Відгук про книгу: Іван Багряний. Сад Гетсиманський Коли комусь захочеться почитати трилер – так ось він. Сад Гетсиманський. Більше жахіть, від яких холоне кров й волосся стає дибки, аніж у цієї книжці, я не читала навіть у короля жахів Стівена Кінга. І найстрашніше – це не вигадка. Це було насправді. І від цього стає це страшніше: як??? Як це взагалі можливо? Як можна ТАК знущатися над людиною? Над тисячами людей? І – взагалі неосяжне – як при цьому не здатися, не скоритися, не втратити людську гідність, а залишитися вірним собі, чеснотам, не перетворитися в зрадника?

Середня: 5 (3 оцінок)

Опубліковано Natalia Sh. Пн, 02/16/2026 - 13:23

#

Відгук про книгу: Іван Франко. Лис Микита Настала весна. В лісі – збори. Так-так, у звірів все так, як у людей. Це в нас навпаки )). Так от. Життя немає звірям від Лиса. Зокрема, Вовк скаржиться на Лиса: обмовляє Вовчицю «так, що сором повідать!». З перших рядків помічаємо, що твір сповнений гумору. Хитрий – чи метикуватий? – Лис таке витворяє, що й сам ніколи не додумався до такого, мовляв, а що так можна було? Майстерне володіння словом, філігранне знання людських недоліків та їх висвітлення робить твір класикою української літератури.