Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
(1 оцінок)
Опубліковано kriukov7@ukr.net Нд, 08/24/2025 - 22:42
#
Письменник,написав цей роман в 1962 році,але читається він як був написаний недавно,в наш час,Бо сучасна молодь дуже схожа книжних героїв.А 17- річний Алекс ,злий жорстокий ,який шукає пригоди на свою голову,після вбивства ,літньої жінки,попадає в місця позбавлення волі.Його ,за допомогою спеціальної програми хочуть виправити.,позбавляючи свободи вибору.Цей науково -фантастичний твір Ентоні Берджеса про добро і зло ,Треба всім нагадувати ,про важливість свободи волі.,про те ,що юні люди потребують освічених наставників,мудрих батьків,які підкажуть правильні шляхи життя,Щоб менше було таких
Нема оцінок
Опубліковано 0957637235 Нд, 08/24/2025 - 21:34
#
Це одна із новел, у якій важко оправдати жінку. Зрада, перелюб, пограбування власного батька, мандри із одного куточка світу в інший - це неповний перелік того, що зробила головна героїня за надзвичайно короткий період часу.
Твір написаний у незвичній формі: головний герой Хома читає лист від колись коханої дівчини. Час від часу він переривається монологами, спогадами і роздумами головного героя. Можливо саме тому ми і не можемо зрозуміти до кінця мотивів і думок його коханої, адже про неї ми знаємо лише з написаного нею листа.
Чи зміниться вона, повернувшись до кохання свого дитинства?
Нема оцінок
Опубліковано 0957637235 Нд, 08/24/2025 - 21:23
#
Повість, яку неможливо читати без сміху. Але чи є смішним те, що Кайдашисі викололи око? Ні, але смішною є причина, чому вона постраждала. Чи весело те, що дві сім'ї ворогують? Аж ніяк. Але чому вони ворогують? Кабан на городі, півень, курча, груша - здавалося, дрібниці. Тобто протягом усього твору спостерігається закономірність - причина є смішною, наслідок - плачевним.
Ця повість досить легко читається, просто сприймається, бо написана простою мовою про простий народ. Починаючи читати її, я не помітила, як дійшла вже до передостаннього розділу!
Нема оцінок
Написана у типовій манері для Модіано книга про минуле і про післявоєнну Францію, про памʼять і місце звичайної людини в історії. Знову ж таки з елементами детективу. Літній письменник Жан Дараган, живе собі самотою і нікого не цікавить. Аж раптом телефонний дзвінок - невідомий знайшов записник і хоче його повернути письменникові. Той нібито не проти. Однак під час зустрічі в невідомого є питання щодо однієї людини, яка записана в блокноті і про яку Дараган раніше щось знав. Але тепер - не памʼятає.
Нема оцінок
Доволі мінорна повість лауреата Нобелівської премії з Франції. За стилем схожа на інші, видані в Україні, повісті (романи): «Цирк іде», «Нічна трава». Додам, що це реально маленька книжечка, яку можна проковтнути за один вечір. Знову ж таки замальовка на тему Парижа 1960-х років, з безліччю кафе, де збираються студенти, вуличками, свіжим подихом Сени та круасанами.
Нема оцінок
І знову Париж. І знову етюди. І назва книги про цирк, про який і близько немає жодного натяку. І знову поліцейський відділок і кримінальна справа. Є хлопець Жан. Йому 18 років. Хто він, де його батьки, чому він тут? Є Жизель, їй 21 рік. Вона одружена. Але чомусь є вказівка на те, що вона повія. Як ці двоє опинилися у поліції і що це за справа? Незрозуміло. Однак між ними опісля виникає симпатія, і вони мріють про поїздку в Рим. Це - елементи сюжету цієї повісті. Все інше - атмосфера французької столиці, яка навіть є не тлом, а своєрідним головним героєм.
Нема оцінок
Убивства. Спершу здається, що цей твір - детектив. Однак це не так. У тонкій манері Патрік Модіано переноситься у Париж 1960-х років і відтворює його атмосферу - з вуличками, кафе, запахом кави і круасанів, дощем і темрявою.,. Це більше схоже на етюд у стилі імпресіонізму початку двадцятого століття, щось від Коцюбинського та його «Інтермецо». Є хлопець і дівчина, які познайомилися в компанії. Дівчина старша від хлопця. Дівчина винна у злочині. Але хіба це так важливо, коли навколо картина нічного Парижа та відчуття щастя? Трохи схоже на Орхана Памука, який оспівує Стамбул.
Нема оцінок
Ця книга Орхана Памука написана у сюрреалістичній манері і геть не схожа ні на «Музей невинності», ні на «Тихий дім». Таке враження, що турецький письменник вирішив експериментувати не лише зі стилем, але й з ідеєю. Головний герой твору - звичайний студент на імʼя Осман. Як і багатьом його ровесникам, йому подобається дівчина, а ця дівчина постійно читає якусь книгу. От хлопець і вирішив, що слід і йому придбати таку саме, щоб бути ближчим до Джанан. Сів читати книгу - і життя його змінилося. Тепер він чомусь вирішив подорожувати, змінювати один автобус на інший і щось шукати.
Нема оцінок
Обожнюю деякі твори Орхана Памука і вважаю їх шедеврами: «Музей невинності», «Моє імʼя - Червоний», навіть «Рудоволоса жінка» можна віднести до цього переліку. Але його твори типу «Нове життя», «Сніг» та «Біла фортеця» я не розумію і не відчуваю. «Білу фортецю» читати нібито легко (на відміну од «Снігу»), нібито сюжет історичний: сімнадцяте сторіччя, турки завойовують Європу й беруть у полон чоловіка з Венеції. Однак незрозуміло, що хотів сказати автор, коли показував зовнішню схожість венеційського бранця із турецьким ученим-хазяїном.
Нема оцінок
Чудовий роман Гі де Мопассана про чоловіка-альфонса, який завдяки своїй привабливій зовнішності та харизмі через ліжко досягає успіху і підкорює Париж. Для мене це є ніби продовженням образів, створених у першій половині 19 століття Бальзаком на прикладі, зокрема, Ежена Растіньяка. Молодий провінціал, без копійки в гаманці, в даному випадку - Жорж Дюруа - прекрасно розуміє, що стати успішним і багатим можна, якщо заводити інтимні стосунки з одруженими і впливовими жінками.