Рецензії та відгуки на книгу

Ква(ко)ролі

Це бібліотека сина вона вже більша, ніж моя, а книги ми перечитуємо по кілька разів ❤️ Він обрав книжку за обкладинкою «жаби в космосі»! Це вже інтригує))) Та ще й великі яскраві малюнки. Читати самостійно поки важко для 7-річного хлопчика, тому читала я, а він фантазував за ілюстраціями.

Авторка зізнається, що все життя не тим займалась і почала писати казки, і не помилилась в неї вийшло! просто чудові історії!!

Нема оцінок

Опубліковано Яна Талайло Чт, 02/12/2026 - 11:02

#

Шістнадцята весна приходить у їхнє життя несподівано і так само несподівано дарує їм нові почуття, першу закоханість а також спонукає їх до нових дій. Ця книга про кохання, війну, дорослішання та пригоди. Рекомендую прочитати її всім.

Нема оцінок

Опубліковано Сергій Іщенко Чт, 02/12/2026 - 10:55

#

Мала проза, як ковток хорошого вина і подих морського бризу

Цей збірник - це така річ, яку не читають запоєм. Її треба пити ковтками, як міцний ром або пересолену воду. У нас в літературі моря катастрофічно мало,все більше степи та ліси, тому коли з'являється щось таке - це як відкрити кватирку в задушливій кімнаті.
Тут зібрано все: від штормового драйву до тихих, майже медитативних замальовок штилю. Автори не намагаються грати в «морських вовків», вони просто пишуть про стан душі, бо море - це дзеркало. Ти дивишся в нього і бачиш свої страхи, свою самотність або, навпаки, свою свободу.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Чт, 02/12/2026 - 10:49

#

Ріпка Івана Франка

Великий Франко доторкнувся до усної народної творчості та подав свою версію відомої казки. Точніше - дещо розтягнув сюжет, дав імена кожному персонажеві та створив оповідь-вірш. Ріпку посадив дід Андрушка, допомагала йому дружина Марушка, дочка звалася Мінка, собачка - Хвінка, киця мала на ймення Варварка, а миша - Сіроманка. Франко додає, як дід садив ріпку навесні, як працював мотикою, як носив воду повний рот, як росла ріпка і стала розміром з дідову голову. А далі - як у народній казці, коли всі тягнуть ріпку, а витягнути не можуть, доки мишка не допомогла.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано Chloia Чт, 02/12/2026 - 09:28

#

Дві Московки

Читаючи Івана Нечуя-Левицького, згадується, що Леся Українка дорікала на нього мовляв, усе пише про село, про затюканих і неосвічених українців… Між письменниками різкі контрасти. Тому й раджу читати його повісті, чергуючи з іншими творами та авторами, щоб краще відчути різні грані літератури.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Chloia Чт, 02/12/2026 - 08:30

#

П’єса-оригінал - саме «На кожум’яках» Івана Нечуя-Левицького. Уже згодом, з його дозволу, Старицький переробив її на відому нам комедію «За двома зайцями». Сюжет і справді подібний автор висміює київських міщан сім’ю Рябків, які в погоні за модою та бажанням «запанитися» демонструють показний гонор. Та здебільшого їхні дріб’язкові, недалекі сварки, підлабузництво й культ матеріального виглядають лише смішно. Проте за цією комічністю автор прагне показати, як за такими рисами ховаються мізерні життєві цінності й ницість людської натури.

Середня: 2.5 (4 оцінок)

Опубліковано Сучасний кент Чт, 02/12/2026 - 05:58

#

Добро і зло» Карпи - це взагалі не та книжка, яку варто читати в білих рукавичках. Вона брудна, чесна і місцями така відверта, що хочеться закрити вікно, аби сусіди не почули, про що ти читаєш. Ірена тут у своєму репертуарі: вона просто бере наше життя, знімає з нього всі фільтри і показує його таким, як воно є - з матюками, похміллям, дикими вечірками і неочікувано глибокою ніжністю. Тут немає оцієї штучної моралі, де «добро» обов'язково в білому, а «зло» в чорному. Карпа показує, що ці поняття так перемішані, що іноді твоє найбільше зло стає твоїм порятунком.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Сучасний кент Чт, 02/12/2026 - 05:41

#

Знаєте, після «Провалля» Тамари Мацькової залишається таке дивне відчуття, ніби ти сам щойно вибрався з якогось вогкого підвалу. Це не просто черговий детектив на вечір, це реальне занурення в ірраціональне. Авторка дуже круто грає на контрастах: з одного боку - звичайне життя, а з іншого - та сама внутрішня прірва, яка є в кожному, але ми боїмося туди дивитися. Найбільше зачепило те, як прописана атмосфера. Вона настільки густа, що її можна буквально відчути на дотик. Мацькова не намагається розважити читача дешевими ефектами, вона натомість повільно препарує страхи своїх героїв.

Нема оцінок

Опубліковано Сергій Іщенко Чт, 02/12/2026 - 05:30

#

Як не осліпнути душею

Чесно кажучи, я думав, що це буде чергова слізна історія, де треба жаліти бідного хлопчика. Ну знаєте, класика любить давити на жалість, але Короленко мене реально здивував. Ця книга не про сліпоту фізичну, вона про те, як не осліпнути душею, коли тобі здається, що життя до тебе несправедливе.

Середня: 4.8 (4 оцінок)

Опубліковано Сергій Іщенко Чт, 02/12/2026 - 05:12

#

Дивіться, люди, оце - безодня. Не дай Бог вам знову в неї заглянути

Чесно кажучи, читати «Гайдамаків» зараз, коли в нас самих іде війна, - це випробування не для слабких нервів. Раніше в школі це сприймалося як просто «історичний твір», ну, бігали там дядьки з ножами, воювали за волю... А тепер ти розумієш кожне слово, кожну емоцію, і від цього реально стає моторошно.