80% книги я читала і сміялась в голос – ну от як можна таку єрунду писати. Відклала, посміялась, три рази «ну й дурня», взялась знову – що ж з цього то буде далі і скажу вам – загалом, не шкодую, що таки дочитала, воно хоч мало логічне пояснення, бо я реально не розуміла, що ж за жахіття,а не сюжет.

Ці двоє ніколи б не заговорили, якби не море..
Саме ця фраза мене зацікавила і через неї виникло велике бажання прочитати цю дебютну книжку Анастасії Нікуліної. І це було неймовірно. Це було дуже потужно.

Чотирнадцятирічна Ліза, в якій багато хто може побачити себе, не може знайти спільну мову з оточуючими. Їй здається, ніби ніхто її не здатен зрозуміти, окрім моря та хлопця з ніком Білий Кит. Дівчинка мріє зустрітись з тим, хто може її підтримати та зрозуміти, але чого буде вартувати ця зустріч?

Кожного разу я дивуюсь тому, наскільки Сара Джіо є талановитою письменницею.
Кожен її твір, як окремий витвір мистецтва. Немає нічого зайвого, хоча всього так багато. Її романи, як ковток свіжого повітря. Особливо бестселер the New York times «Остання камелія».
Я з великим захватом читала цю історію, без бажання закрити книгу. Я просто не могла відірватись. Не дивно, що цей твір був найочікуванішою книгою року.

Події як завжди розгортаються в теперішньому і минулому часі.

Продовження бестселера «Ігри спадкоємців». Ця історія мені сподобалась так само, як і перша частина. Ще більше загадок, більше таємниць, більше плутанини. І весь цей клубок повинна розв'язати Айворі і зрозуміти що до чого.

Тут почала з'являтись любовна лінія, але без якогось серьозного продовження, тому думаю, що Дженніфер Лінн Барнс цю тему активно буде розвивати в наступній частині.

Мені подобається, як Джеймсона розкрили в цій частині. Його почуття гумору та невимушений флірт - це найкраще, що є в цій книзі.