Роман американської письмениці Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром"-один з найкращих творів зарубіжної класичної літератури. Неоднозначні, цілісні, сильні та відчайдущні герої не залишають байдужими. Коли читаєш цю книгу маєш змогу перенестись у ту епоху та сповна відчути всі страхи героїв. Книга-шедевер! Усім рекомендую прочитати!

Я би виділив такі ідеї твору і поставив би у такій послідовності.

1. “Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються!”.

Тобто як зустрічаються люди один з одним, так люди зустрічаються і з результатами своїх рішень та дій. Мова йде про відповідальність за свої слова та вчинки, що сказані чи зроблені не залишаються в тому проміжку часу, коли “народились”, а завсіди переслідують свого “батька” та перетинають йому час від часу дорогу.

2. Примат загальнолюдського блага над особистим.

<cite>"- Боже-Боже… яке страшне якесь прокляття було на цій сім'ї і ніхто не знає, яке, свахо… - То не прокляття. То час такий був".</cite> Дана книга Матіос – це трагічна історія однієї із багатьох сімей часу існування Міністрества державної безпеки СРСР й далі. Німота сироти - страшний крик, котрий почує лише той, хто знає історію її життя. А історія та, схована під обкладинкою даної книги. Читаючи твір сучасника, я ще ніколи не був таким впевненим, як зараз, в тому, що цей твір стане колись класикою.

Питання внутрішніх взаємин працівників держаної служби розкрито. Розкрито чесно, колоритно, брутально, саркастично, сатирично.

Якщо ви надто консервативні – не читайте це. Якщо вам не виповнилось шістнадцяти – не читайте це. Якщо ви позитивні та доброзичливі – також не читайте це. Якщо ви ненавидите людей та все навкруги вас у сірому кольорі або ви зібрались влаштовувались на державну службу – обов’язково прочитайте це! Тільки якщо вже почали читати – краще не кидайте. Ось вам моя порада.