Серія кінофрагментів, книжка «УКРИ» про російсько-українську війну в XXI столітті нещодавно потрапила у фокус ЗМІ. 26 січня цього року в день народження Локі (позивний УНСОвця, загиблого активіста Майдану білоруса Михайла Жизневського) визначний прозаїк та кіносценарист Богдан Жолдак одержав від голови київських письменників Володимира Даниленка нагороду «Воїн світла». У 2016 році цю премію вручили вперше з формулюванням «за найкращу прозову книжку, що відстоює свободу, справедливість та людські ідеали».

В Україні триває запізнілий процес декомунізації. Той процес, який повинен був блискавично відбутися після розпаду Союзу. Процес, який уже пройшли Чехія, Польща, Німеччина, Румунія, Грузія, Естонія та інші країни в нас тільки набирає обертів. І тут ми пасемо задніх, і лишень тому, що це вигідно тим божкам та ідолятам, яких породили боги та вожді комуністичної партії. Дрібні українські божки заховалися за великими й спостерігають за їхнім падінням.

Як я і думав, Мартін переріс свою "виховательку". 

Дуже гарно про "вищий світ" сказав Оклі, коли описував своє подальше життя і життя Руфі - безплідні нікчемні долі, які могли відбутися лише завдяки статкам накопичених їх батьками. Не знаю як там склалося далі історично, але, як правило, перша ж економічна криза/революція ставить ледарів від капіталу на місце. Хто не росте над собою, той не виживає, скільки б грошей у нього не було.