Рецензії та відгуки на книгу

У другій частині про Джека Тейлора Кен Бруен знову повертається на вулиці Голвея. Книга спрямована не стільки на злочин, скільки на внутрішні злами суспільства. Тінкери у романі — мандрівна спільнота. Бруен не романтизує їх і не робить із них жертв. Він дозволяє побачити, як легко ненависть стає буденним інструментом, як швидко пересічна людина переходить межу, щоб відчути владу над іншими. Цей роман — поєднання жорсткої кримінальної історії з майже есеїстичними роздумами про самотність, культурні межі та природу помсти.

Свого часу ця книга була мегакрутою. У час, коли не було ще інтернету у вільному доступі. Справжня енциклопедія для тих, хто чогось не розуміє у шкільній програмі з математики, хімії, біології, географії, інформатики. Величезне за обсягом видання, де, тоді мені здавалося, є відповіді на всі питання. Доволі інформативне, з величезною кількістю прикладів, термінами, схемами, таблицями. Написано доступною мовою, щоправда, все-таки відчувалося, що багато позицій дослівно перекладено з російської.

Джек Тейлор повертається до Ґолуея. Саме тут його наздоганяє зустріч із минулим — темним, задушливим, позначеним релігійним фанатизмом. Бруен пише кримінальний роман про травму, віру та провину, що в’їдається сильніше за будь-який гріх. У «Священнику» центральною темою стає зіткнення сакрального і зламаного. В місті з’являється священнослужитель, чия історія просочена насильством та багаторічним мовчанням. Бруен демонструє як легко релігійний авторитет може перетворитися на оболонку за якою ховається байдужість. Саме вона дозволяє жахам минулого продовжуватися у нових формах.

Нещодавно дізналася, що вже вийшло четверте видання історичного бестселеру від Наталі Яковенко. Однак я не наважилася писати на нього рецензію, бо в руках не тримала і не можу сказати, що саме відома історикиня змінила. Тож спробую поділитися враженнями від книги, що стоїть у мене вдома і не раз горталася під час підготовки до іспитів і занять.