Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Зовсім не комедія
Хто не читав цього оповідання, може подумати з назви, що буде весело та смішно. Та хіба Винниченко звик до такого жанру? У нього ж у кожному творі якась трагедія. Не виняток і «Кумедія з Костем» - історія байстрюка. В наш час подібний сюжет виглядає дико: пан спить зі своїми служницями, народжуються діти, він служниць після цього звільняє. У наш час такі жінки розкрутили б пана на гроші, наробили б галасу та мали б забезпечену старість. А на початку двадцятого століття все було інакше. Син пана вважався байстрюком і був безправним.
#
#
Бойня номер п’ять
“Бойня номер п’ять” — це роман, у якому війна не героїчна і навіть не страшна. Вона просто є. Воннеґут дивиться на неї очима людини, яка бачила кінець світу й не знайшла у ньому нічого. Це книжка про безглуздість, написана з такою точністю, що навіть хаос у ній виглядає впорядкованим. Головний герой “випав у часі”. Він живе одночасно в полоні, в сімейному житті, на далекій планеті й у спогадах про Дрезден. Усе це існує паралельно, бо пам’ять, за Воннеґутом, не лінійна, а болісно кругова. Війна ніколи не закінчується — вона просто переходить у стан спокою.
Сніданок чемпіонів
У “Сніданку чемпіонів” Курт Воннеґут перетворює літературу на лабораторію, де експериментує над самою формою письма. Тут немає меж між оповідачем і героєм, між вигадкою й автором, між малюнком і текстом. Усе розпадається. Роман виглядає як комікс, філософський трактат і нервовий зрив одночасно. Воннеґут дозволяє собі все: пояснює слова, вставляє схематичні малюнки, втручається в життя персонажів. Головний герой не підозрює, що його вигадані історії впливають на реальність. “Сніданок чемпіонів” — це анатомія анархії.
Буфонада
“Буфонада” — це роман, який розсипається в руках, як старий сценарій. Уривки, сцени, фрагменти чужих голосів. Курт Воннеґут створює мозаїку з уламків війни, пам’яті, фарсу. Тут усе одночасно трагічне й безглузде. Як цирк, у якому глядачі давно пішли, а клоуни все ще жонглюють. У центрі письменник і шпигун, який служив одразу двом сторонам — Америці й нацистській Німеччині. Він говорить, що був просто актором, “виконував роль”, але Воннеґут не дозволяє нам відділити гру від провини. Стиль Воннеґута в “Буфонаді” — це контрольований безлад. Його фрази короткі, часом уривчасті.
Лотерея та інші оповідання
Світ Ширлі Джексон починається з тиші. Її герої живуть серед знайомих речей — кухонних рушників, листів, вечірніх прогулянок, — але в цій буденності щось постійно хитається, ніби під підлогою дихає інше життя. “Лотерея та інші оповідання” — це книга, у якій звичне поступово розмивається, і з цього розмивання народжується страх. “Лотерея”, центральний текст збірки, не про жорстокість як таку, а про спокій, із яким її приймають. Джексон не пояснює, не підкреслює — вона просто показує село, де традиція стала богом. І саме ця відсутність коментаря б’є найсильніше.
Привиди Дому на пагорбі
Ширлі Джексон будує дім з тріщин людської свідомості. Будинок у Джексон не просто фон, не декорація для страшної оповіді. Він мислить, дихає, злегка змінює форму. Його геометрія — абсурдна, його сходи ведуть не тільки вгору. Усе в ньому живе, але жоден привид не має обличчя. Cтрах тут народжується не зовні, а зсередини. Головна героїня входить у дім уже з тріщиною в собі, і будинок лише продовжує її лінію. Її вразливість перетворюється на приймач — вона чує те, чого інші не помічають, і поступово стає частиною архітектури цього місця.
Студент
Оправдання, яке не може залишити байдужим, - «Студент». За побудовою чимось мені нагадує «Салдатиків» і «Суд». Знову йдеться про село початку 20 століття, про бунти та революційну напругу. Хтось підпалив селянські хати, і народ упевнений, що це зробили студенти, які не так давно тут були. Коли ж на обрії зʼявляється чоловік і називається студентом, ненависть до нього з боку селян зростає, і вони обвинувачують чоловіка у підпалі, хоча той каже, що цього не робив, що він на боці селянства.