Рецензії та відгуки на книгу

Книга, з якої вийшов би чудовий трилер у стилі Голлівуду. Сповнена набору штампів про Північну Корею - країну, про яку ми знаємо мало, а те, що знаємо, нам в основному розповідають люди із Заходу, які теж там не були, але яким шпигуни донесли достовірну інформацію. Власне, через це я книгу сприйняла як белетристику і не більше, хоча, безумовно, частина описаного теоретично може мати місце в Північній Кореї. Головний герой працює радистом на судні. Однак голос американки змушує його розпочати боротьбу за нове життя й піти проти влади. Бійки, шпигуноманія, життя під прикриттям та багато іншого.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Чт, 08/21/2025 - 16:58

#

Я умовно поділяю книги на три групи: чоловічі, жіночі, нейтральні. Наприклад, твори Джейн Остін чи Колін Гувер для мене є жіночими: я не знаю, як чоловіки можуть читати це «мило». А ось твір «Симпатик» для мене є суто чоловічим. Шпигун, подвійний агент, наполовину француз, наполовину - вʼєтнамець. Навчається в Америці, поділяє комуністичні погляди. Ну чим це не бойовик? Опис вибухів - а я ненавиджу кровопролиття! Хай це й Пулітцерівська премія, нібито приклад високого рівня професіоналізму. Але у Донни Тартт теж Пулітцерівська премія, однак її твори є суперечливими.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Чт, 08/21/2025 - 14:37

#

Цікава книга про втручання політики у спорт, причому найактивніше - у 20 столітті. Можемо сприймати це позитивно, можемо реагувати на це негативно. Особисто я ці сфери життя прагну розрізняти, хоча політики все одно продовжують втягувати спорт у конфронтацію. Згадати хоча б бойкоти Олімпійських ігор 1980 і 1984 років під час «холодної війни». Хто думає про долі спортсменів, які в цей час на піку фізичних сил? Про це теж написано у книзі. Особисто я активно використала розділ цієї книги, де йдеться про зародження футболу у Російській імперії (кінець 19 - початок 20 ст.).

Середня: 3.5 (11 оцінок)

Опубліковано marusya84 Чт, 08/21/2025 - 14:29

#

А мені ця книга геть не сподобалася. Не через те, що я не люблю, коли політика влазить у літературу. Просто Ліна Костенко є поетесою, а не прозаїком. Це не рівень мого улюбленого Олеся Гончара чи Павла Загребельного. Рівень аматорський. Тому читала я цю книгу без особливого захвату. Слід віддати належне пані Ліні за спробу проявити себе прозаїком, за її політичну свідомість, за її віру у світле майбутнє України, що мало настати після Помаранчевої революції, за її патріотизм. У творі показано життя звичайного чоловіка - маленької людини, яка сприймає світ, виходячи із реалій.

Середня: 3 (1 оцінок)

Опубліковано kriukov7@ukr.net Чт, 08/21/2025 - 14:08

#

Зразу хочу зауважити ,що я прочитав книгу видану у 2016!році,і в збірку якої входять заборонені твори Вишні, Письменник ,якого у двадцяті роки,читали і видавали найбільше після Тараса Шевченка.,бо він писав для людей і про людей веселі твори.Його цькували за його сатиру і гумор,він був ув'язнений,потім кілька етапів,і в 1943 році був нарешті звільнений.Збірка містить як і твори раннього періоду так і пізнього написання,Його цитата:"Книги читати я любив змалку,все думалося та гадалося,що то за люди такі є на світі,що вміють вірша скласти чи книжку написати,але проте,щоб самому щось ск

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Чт, 08/21/2025 - 13:40

#

Нортенгерське абатство

романи Джейн Остін - вишукані бали, тонкі натяки та мудрі розмови про шлюб і соціальний статус. І «Нортенгерське абатство» здається саме така книга. ця іронічна історія висміює любов до готичних романів. Головна героїня перебрала романів про замки та загадкові вбивства. Запрошення до Нортенгерського абатства - вона уявляє собі, що це буде справжня готична пригода. Вона шукає таємні кімнати і підозрює господаря у вбивстві. Остін з гумором показує, як уява може відірватися від реальності.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Чт, 08/21/2025 - 13:23

#

Золотий жук

Коли думаєш про твори Едгара По, на думку одразу спадає щось похмуре, містичне, майже жахливе. Але «Золотий жук» — це зовсім інша історія. Це справжній діамант серед його творів, який сяє особливим світлом. головний герой ексцентричний чоловік, справжній геній. Його прагнення розгадати таємницю вражає. Його логіка, його розум — це як добре налагоджений механізм. він крок за кроком розгадує складну головоломку. І ця інтрига тримає до останньої сторінки. Окремої уваги заслуговує атмосфера. Можна відчути солоний запах моря, шум вітру і таємничість старого острова.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Чт, 08/21/2025 - 12:51

#

Форрест Гамп

головний герой на перший погляд здається звичайним хлопцем з низьким IQ. Проте, його щирість, доброта та людяність захоплюють. він просто без зайвих думок проживає життя, при цьому завжди чинить правильно. він стає і футболістом, і солдатом, і успішним бізнесменом. історія його кохання хоча й сумна, що показує: справжня любов може бути не схожою на казку, але вона завжди знайде місце у серці.«Форрест Гамп» змушує посміхатися, та, звісно, плакати. Ця книга навчає що життя непередбачуване, як коробка цукерок. нагадує, що найважливішим є не розум, а доброта.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано kriukov7@ukr.net Чт, 08/21/2025 - 11:43

#

Ця назва книги про біль і гнів ,як не краще передає ту жорстку атмосферу,,той період в якому головні герої книги живуть,працюють ,кохаються,виживають,Майстер пера -Анатолій Дімаров в романі,який уже екранізували,І який має продовження,описує сільське життя,в якому люди тяжкою працею годують свою сім'ю,свою країну,Але ,як відомо владі не подобаються чесні багаті селяни,і після розкуркулення, багато було знищено їх.І таких схожих на Тарасівку,було багато сел.А розповідь про геноцид ,про свідоме знищення Українців,голодомор ,не можливо читати без сліз.В другій частині І будуть люди ,автор п

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано kriukov7@ukr.net Чт, 08/21/2025 - 11:21

#

Моєю традицією ,буваючи в Одесі,стало відвідання книгарні,і придбання книги про Одесу,про її мешканців,з їхнім гумором,,з легкістю.які вони випромінюють.Книга "П'ятеро "Володимира Жаботинського є стовідсотково такою.І хто хоче заглибитись трішки в історію міста ,де переплелись різні долі різних прошарків суспільства,,деякі трагічні,або у кого все В АЖУРІ.Тих хто "делаєт деньгі.",і хто просто любить свою місцевість.Зараз Одеса доказує -що вона, це частинка України.І це буде завжди.