Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

5
Середня: 5 (2 оцінок)

Танець дикобразів

Це психологічний роман, який порушує тему взаємовідносин між чоловіком і дружиною, коли рідні, близькі люди одночасно люблять один одного, приваблюють і в той же час болюче ранять.

За допомогою медіаторів Вікторії та Дмитру, які допомагають людям знайти правильне рішення,  головним героям Марії та Марку доведеться пройти нелегкий шлях визнання своїх помилок, навчитися пробачати, домовлятися, слухати і розуміти один одного, довіряти, не мовчати, а всі проблеми озвучувати. Адже дуже часто саме мовчання вбиває подружні стосунки.

вподобати
0 користувачів вподобало.
3
Середня: 3 (1 оцінок)

Розгром москви

Книга описує реальні переживання, події, емоції під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Історія ведеться від першої особи - звичайного чоловіка, за професією юриста, який добровільно пішов в ТРО захищати рідну землю від загарбників., який служив на фронті. Тому книга більше схожа на записи із щоденника, фронтові спогади, якими захотів поділитися герой.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Мій дідусь був черешнею

«Мій дідусь був черешнею» - тепла родинна історія, яка поведе Вас стежками дитинства. Разом з маленьким Андрійком Ви поринете в теплі обійми бабусі, почуєте такий рідний голос дідуся, відчуєте подих і шепіт черешні в саду, приємне гелготання гусей і кудахкання курей,  посмакуєте сабайон, приготований за власним бабусиним рецептом, відчуєте всю насолоду літа на канікулах у селі.

Саме бабуся з дідусем навчили хлопчика цінувати природу,  бачити серцем, любити тих, хто поряд і ніколи не забувати. Адже, яка казав дідусь: «Доки тебе хтось любить, померти неможливо».

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Книга про студентство

Не так багато в Україні дослідників студентської субкультури, особливо періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Харківський науковець Іван Посохов здійснив ґрунтовне дослідження з вивчення повсякденного життя студентів Харківського, Київського, Одеського університетів та порівняв його із життям студентів університетів імперії. З книги можна дізнатися про побут і звичаї молоді, умови проживання та харчування, ментальність, ставлення до жіноцтва й корпоративної честі. Створено картину життя молодої людини, що здобувала освіту в університеті. Наголошую на цьому.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Лоран Гунель "День, що навчив мене жити"

"Зрештою, кожен з нас має відгук у світі. І коли ми знаходимо своє покликання, у нас з'являється роль, яку ми маємо грати, яка є корисною людству, живим істотам, всесвіту..." - теза, котра змушує замислитися про співіснування всього живого у природі, але не на рівні біології чи ліпше сказати ботаніки, а на рівні психологічному, філософському. Думка, яка напевно приходить з часом. 

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Маю вдома=) Свого часу не хотів із нею прощатися і залишив. Висвітлення І пол. ХХ ст. мені подобається. Використовував часто і не для навчання, а для підготовки до спеціалізованих конкурсів, турнірів. Чим ближче до незалежності - тим "гірше" або правильніше - менш структуровано і розмито. Однак, наразі не знаю жодного автора, хто б впорався з цим же завданням краще. Фактологія на місці, дати правильні, основні події згадані, приділено увагу "українському питанню" на різних етапах історії.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Інколи по-дитячому, інколи - наївно, інколи занадто просто і передбачувоно, часто без пояснень. Але це одне з кращих українських фентезі. Сісти, почитати, відпочити, навіть дорослому (прочитав її, коли мені було за 27). На думку багатьох "з претензією на Гаррі Поттера" яка провалилась. А як на мене це і не була "претензія", це доволі цікавий і своєрідний світ, а гра з часом - вічний і один найулюбленіших образів". Перша частина не найкраща і це, насправді, круто. Темп — ще один плюс. Книжка не розтікається, не буксує на місці.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Новели про дітей

З цієї збірки новел мене найбільше вразили дві - «Новина» та «Кленові листки», в яких виразно зображено проблему дитинства, зокрема сирітства (напівсирітства). «Новина» вивчається у школі. Це невеличкий твір на три сторінки про Гриця Летючого, в якого померла дружина, залишилося дві дочки, яких він не в силах прогодувати. Як вихід він вирішує втопити дітей. Одну дочку втопив, інша ж випросилася, проте автор упевнений, що на неї чекає важке життя та злидні. Здається, Стефаник прагне захистити своїх героїв, довести, що саме соціально-економічні обставини загнали Гриця в цю безвихідь.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4.47826
Середня: 4.5 (23 оцінок)
Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав. Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства. Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так.
вподобати
2 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Читав "Маленького принца" о третій ночі, коли не спалося, і ця книжка почала розпадатися у руках на якісь фрагменти, що не складалися в цілісність. Може, саме в цьому й фішка. Сент-Екзюпері ніби пише дитячу казку, але водночас постійно підриває цей жанр зсередини. Льотчик у пустелі, який малює барана в коробці — це ж чистий абсурд, театр відсутності. Дитина просить барана, а отримує порожній квадрат з дірками. І це працює. Принц бачить те, чого немає. Ми всі так робимо. Читати це було як дивитися на власну відсутність сенсу через чужу метафору.
вподобати
2 користувачів вподобало.