
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Іван Котляревський "Наталка Полтавка"
П'єса "Наталка Полтавка" вважається першою ластівкою української драматургії. Попри багатство мови, простоту композиції, особливу увагу також заслуговує пісений репертуар п'єси. Я нарахувала у творі двадцять дві пісні, з яких як і авторські так і оброблені Іваном Котляревським народні пісні. Тому й пісня є суттю твору. Якою б милозвучною не була мова, але найбільше виникає бажання - відвідати постанрвку п'єси у театрі. Твір не сходить зі сцени вже друге століття заадяки життєвій правдивостімсюжету та типовості характерів головних героїв.
Микола Куліш "Мина Мазайло"
З історії нашого народу, добре знаємо як віками утверджувалася думка про другосортність української нації, мови, культури, яка призвела до незворотніх процесів, до сьогоднійньої війнu. І у своїй комедії Микола Куліш торкається проблеми українізації, слабкій, але все ж таки спробі протистояти русифікації, яка тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до радянських.
Микола Куліш "Мина Мазайло"
Багатство та краса української мови знайшли своє яскраве відображення у п'єсі "Мина Мазайло", і це не може не привертати увагу до проблеми її збереження та розвитку, яку порушив драматург. Всю свою любов до рідного слова Микола Куліш вклав у дану п'єсу, і так відчутно, що саме українське слово було для Куліша зброєю в повномуиі абсолютному розмінні, він дбав про його точність і милувався його вагомою ощадністю.
Микола Куліш "Мина Мазайло"
Наяскравіший твір української літератури, який розкриває комплекс меншовартості. Скільки ще таких є серед нас зросійщених "мазайлів" вже на дванадцятому році російсько-української вiйни, 4 року повномасштабного вторгнення, які соромляться говорити українською мовою, навіть насміхаються над нею, а носіїв рідної мови називають "мовнювами"
Микола Куліш "97"
Українське село 20-х років, у якому зіштовхуються дві протилежні сили - комнезамівці (незаможні селяни) та сільські багатії. Одні захищають совєтську владу, інші добиваються старих порядків, а відповідно за ними - свого багатства. Є ще "нейтрали", які дорікають новій владі, що людям вже й нічого варити їсти...
Ліна Костенко "Маруся Чурай"
Чимало книг створено про Україну, історичних досліджень та художніх. І все таки читаючи роман Ліни Костенко, розумієш що ніхто ще так не говорив - людяно, щиро, проникливо.
Олена Волосевич "Легенди Карпат"
Найколоритніші карпатські легенди та перекази зібрані у одну збірку й укладені Оленою Волосевич, послужать довідковою інформацією всім поцінувачам мандрів Українськими Карпатами. Тут вдало укладачка згуртувала народні перекази у відповідні розділи (гори, водні об'єкти, рослинний світ, відомі історичні постатті, поселення, відомі замки та храми), а кожна легенда ще й розпочинається інформаційною невеличкою довідкою про кожен географічний об'єкт.
Валерій Войтович "Міфи та легенди давньої України"
Дослідження Валерія Войтовича слугують досить вагомим набутком з українського народознавства. Багатьом видається, що зазвичай мітологія - це надбання грецької культури, вірніше давньогрецької, начитавшись тааим чином Гомера, Софокла, Есхіла, але літературна праця Войтовича трохи розвінчує дане упередження, вона одна з перших в українській літературі, яка відтворює прадавній дохристиянський світ наших далеких пращурів.
Євген Гребінка "Байки та вірші"
Серед усієї сатиричної творчості Євгена Гребінки найвизначнішою вважається байка "Ведмежий суд". Вона прекрасна у своїй дотепності та виразності, адже у ній постає яскрава картина судового свавілля. Викриваючи порядки тогочасся (просто нагадаю, що в той час більшість українських земель були під гнітом російської імперії) як поширене явище, продажність суду і суддів, байкар зображує, як спритні хижаки розтерзують беззахисного селянина, уособленого у образі Вола.
Євген Гребінка "Байки та вірші"
До жанру байок в українській літературі не так часто зверталися українські літературні діячі. На скільки пригадую, їх писали і Григорій Сковорода, і Іван Котляревський, і Петро Гулак-Артемовський, а от Євгену Гребінці літературну славу принесли саме байки.
Мені часто доводилося чути, мовляв Гребінка повторив пройдений уже російським Криловим шлях. Ні, я так не вважаю, і можу обґрунтувати свою думку. Байки Гребінки досить самостійні твори, наділені українського колориту, із відображеннями світогляду українського селянина та свавіллям чиновників.

