Зазвичай я не люблю книжки,які є додумуванням біблійного сюжету.Але натрапивши на цю книгу в бібліотеці стало цікаво як автор змалював Марію.Сама книга це більше монолог, сповідь літньої матері Ісуса. Після розпʼяття Христа вона живе самотньо, хоч автори Євангелія не залишають її саму і намагаються надати допомогу в їжі та житлі. Але вона цю допомогу приймати не хоче, оскільки взагалі відмовляється вірити в усе, що трапилось напередодні. Напевно, ця книга проба автора дати нам можливість подивитись на Діву Марію якби вона не повірила тому, що її син- справді Месія і Син Божий.

Книга досить тяжкувата, але я б не назвав це трилером. Але читати було достатньо цікаво. Якщо в двох словах, то історія подана нелінійно. Постійно здійснювалися стрибки у часі. Один розділ маємо в теперішньому часі, другий вже десь за пів століття назад. Спочатку це плутало, змушувало по кілька разів перечитувати, щоб зрозуміти хто є хто. Але ближче до середини книги я звик до подібного стилю історії. Незважаючи на досить складну для мене тематику, я не відчував себе профаном. Мені були зрозумілими всі аспекти материнства, які розкривалися в історії.

Книгу назвати неймовірною я не можу. Цілком лінійна історія, де все будується на тому, що для отримання важливої інформації головним героям треба потрапити з точки А в точку Б, а потім з точки Б в точку В. Але це не каже, що історія погана. Читабельна та досить непогана, особливо в розкритті характеру Холлі Дівайн. Це єдина персонажка історії, про яку захотілося дізнатися більше. До речі, вона в багатьох аспектах нагадує Вайолет із "Що не так з моєю матір'ю".